50 днів для Путіна, озброєння для України: що означає заява Трампа?
Новий підхід Вашингтона чи ще один ультиматум з відстроченим впливом? Розглядаємо разом з експертами сигнали, які надходять до Києва, Москви та міжнародної спільноти.
Як уже відомо, після зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте (увечері 14 липня за Києвом) президент США Дональд Трамп анонсував два ключові кроки, що стосуються російсько-української війни. По-перше, він пригрозив запровадженням "вторинних санкцій" проти Росії та її торговельних партнерів, якщо протягом 50 днів не буде досягнуто мирної угоди. По-друге, оголосив про домовленість з НАТО щодо постачання Україні нового значного пакета американського озброєння, яке оплачуватимуть європейські союзники.
Що ж це насправді: зрада чи тріумф? Чи означає це, що ми рухаємося в правильному напрямку, чи, можливо, знову зіткнемося з розчаруванням?
Оновлення озброєння: від невизначеності до практичного партнерства.
Ключовий позитив заяви Трампа - це, безперечно, зброя. Схема, за якою НАТО закуповуватиме у США військове обладнання для України, виглядає як класичний для Трампа бізнес-проєкт. Американський ВПК отримує замовлення на мільярди доларів (ЗМІ говорять про стартовий пакет у $10 млрд), європейські союзники, зацікавлені у стримуванні Росії, оплачують рахунки, а Україна отримує критично необхідні системи ППО, ракети та артилерію.
Звісно, формула "США виробляють - Європа платить - Україна воює" може здатися цинічною, прагматичною, але, можливо, це єдина робоча модель у нинішніх політичних реаліях.
Політолог у сфері міжнародних відносин Петро Олещук характеризує ситуацію як "зміна парадигми" і "точку неповернення" в стосунках між адміністрацією Трампа та Кремлем. Він наголошує на необхідності оцінювати цей крок в контексті: "Слід порівнювати з тим, якою була позиція Трампа зовсім нещодавно. Нещодавно ймовірність, що він погодиться на постачання зброї Україні, особливо стратегічної, навіть за фінансування Європи, здавалася вкрай низькою. Він відкрито сприймав війну як можливість для укладення угоди з Путіним, що було вигідно не Україні, а його власним геополітичним інтересам". За словами експерта, ця ілюзія тепер зникла. "Якщо плани щодо постачання зброї будуть реалізовані в повному обсязі, це стане вирішальним моментом у відносинах між адміністрацією Трампа та Кремлем. Довіра між ними більше не буде існувати", - прогнозує Олещук.
Причини такої радикальної зміни в позиції проаналізував політичний аналітик Юрій Богданов. Він вважає, що Трамп зазнав невдачі у своєму первісному плані – досягти "великої угоди" з Путіним: провести зустріч, укласти певну угоду і разом виступити проти Китаю. "У його бачення світу все виглядало інакше - з спрощеною ієрархією інтересів, де Україна та Європа були лише засобами для торгівлі. Їх можна було використовувати як важелі: тиснути, добиватися вигоди, поступатися".
Але цей план провалився через три ключові фактори. "Перша - Україна та Європа відмовились бути об'єктом геополітичної розмінної монети. Друга - Китай не погодився "віддати" йому Росію. І третя - сама Росія, а точніше Путін, вкотре довів свою повну недоговороздатність", - пояснює Богданов.
Він переконаний, що сучасний поворот ситуації став реальністю завдяки зусиллям українських і європейських дипломатів, проте основним чинником виявилася непередбачувана токсичність особистості Путіна.
Замість того, щоб зробити хоча б символічні поступки Трампу для створення аргументів для переговорів, Путін посилив тиск на українські міста, неодноразово завдаючи ударів одразу після діалогів із Трампом, особисто його принижуючи і фактично "зрадивши" у контексті ситуації з Іраном. Усе це ускладнило можливість продовження попередньої політики Трампа. Я не очікував від нього нічого, окрім шкоди: в кращому випадку – байдужості, в гіршому – відкритої підтримки Росії. Однак те, що ми спостерігаємо зараз, є поступовою зміною Трампа від одного підходу до іншого. Варто зауважити, що тривалий час він формував в умах своїх прихильників уявлення про те, що "угода вже на горизонті", що з Путіним у нього "все узгоджено", а питання війни є лише політичним вибором. Тепер йому та його команді знадобиться час, щоб змінити цей політичний наратив і обережно перейти до умовно антипутінських позицій, зберігши при цьому своє обличчя, – підкреслює експерт.
Однак, як завжди, деталі можуть приховувати суттєві нюанси. Дипломат Вадим Трюхан закликає до обережності, підкреслюючи неоднозначність поточної ситуації. Він зазначає, що хоча Трамп і висловив готовність до постачання зброї, питання фінансування залишається неясним. "На сьогодні невідомо, про яку саме зброю йдеться, окрім систем Patriot, які терміни постачання та хто за це заплатить. Виступ Трампа виглядав не дуже переконливим — він стверджував, що 'ми домовились з європейцями'. Але поруч був Марк Рютте, який, як відомо, не представляє ЄС, а очолює НАТО — організацію, що не має власного бюджету на закупівлю важкої зброї. Бюджети є лише у окремих членів Альянсу, а не у самого НАТО", — наголошує Трюхан. Проте це більше не виглядає як непереборна перешкода, а скоріше як черговий етап роботи для дипломатів. Той факт, що генеральний секретар НАТО Марк Рютте був поруч, кивав і назвав конкретні країни, готові долучитися (Фінляндія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди та Канада, і це лише "перша хвиля"), свідчить про наявність політичної волі. Таким чином, збройний пакет — це не просто акт благодійності, а прагматичний союз, вигідний всім сторонам, крім Росії. Україна отримує життєво важливе підвищення своїх оборонних можливостей. Європа інвестує у свою безпеку, зупиняючи агресора на українській території. А США зміцнюють свій вплив і отримують вигоду, не витрачаючи кошти платників податків.
50 днів для Путіна: критичний момент або шанс для агресора?
Якщо новина про зброю викликає стриманий оптимізм, то 50-денна відстрочка ведення мит...
Дипломат Валерій Чалий висловлює найбільш песимістичну точку зору щодо цієї частини заяви. Він вважає, що це є прямою поступкою Путіну: "Росіяни отримали додаткові два місяці для розширення своїх територіальних вимог в Україні". Чалий також не виключає можливості, що російська сторона могла бути проінформована про такий розвиток подій заздалегідь.
Схожу думку висловлює і Вадим Трюхан, який бачить у цьому відтермінуванні "вікно можливостей для ескалації бойових дій" з боку Росії. Він розглядає цей крок як "останнє китайське попередження", а не як остаточне рішення. "Чи стане Трамп реальним союзником України, чи повернеться до своїх звичних геополітичних ігор у стилі квазі-дипломатії без реальних наслідків - стане зрозуміло вже після завершення цього терміну. Але одне можна сказати точно: за ці 50 днів Росія не зміниться", - прогнозує дипломат.
Однак є й інше, більш прагматичне пояснення цієї паузи. Експерти вважають, що 50 днів потрібні адміністрації США для складних дипломатичних маневрів. Юрій Богданов пояснює цей термін необхідністю провести переговори з ключовими покупцями російської нафти й газу. "Передусім Індією та Китаєм, - каже він. - По-друге, це додатковий проміжок для завершення чергового раунду гри під назвою "спроба домовитись"".
Цей період дозволяє західним союзникам підготувати нові санкції, узгодити позиції з партнерами в Азії, зробити так, щоб удар по Росії не став шоком для інших, але вдарив по цілі максимально боляче.
"Незважаючи на мої сильні сумніви щодо Трампа, існують обґрунтовані причини вважати, що санкції все ж можуть бути введені - і, можливо, навіть до завершення 50-денного періоду. Якщо Росія продовжить ігнорувати шанси на серйозні переговори, адміністрація Трампа буде змушена вжити більш рішучих заходів," - зазначив Богданов.
Вадим Денисенко поглиблює цю думку, стверджуючи, що законопроєкт про жорсткі санкції, розроблений сенатором Гремом, у його нинішньому вигляді не запрацює, оскільки "передбачає сварку з Індією й Китаєм". Трамп, за його словами, це чудово розуміє і тому не поспішає. Денисенко виділяє кілька причин такої тактики: "В Білому домі розуміють, що країни Перської затоки нарощують (поступово) видобуток нафти; Росія продемонструвала, що знаходиться на пікових позначках свого видобутку... Вашингтон чекає санкцій ЄС про цінову стелю на нафту, щоб вдарити по Росії (звузити ринки) руками Європи". Крім того, на ситуацію впливають тривалі переговори США та ЄС із Китаєм. "Я залишаюся при думці, що ключові речі, які можуть повпливати на Путіна - це переговори Китай-США та ЄС-Китай. А ці переговори триватимуть, як мінімум кілька місяців. І це ще один фактор, чому Трамп не буде поспішати", - підсумовує Денисенко.
Також важливо зазначити, що Петро Олещук підкреслює: не слід переоцінювати негайний вплив санкцій, навіть якщо їх введуть. "Хоча санкції є важливим елементом стратегічного тиску, їхній вплив проявляється повільно, і процес їх реалізації завжди супроводжується певними труднощами. Справжній результат можуть забезпечити лише військові дії. Лише знищення військової інфраструктури Росії та удари по її наступальним можливостям здатні змінити перебіг подій", - зазначає він.
Заява Дональда Трампа - це не однозначна "перемога", але й точно не "зрада". Здається, гора народила не мишу, але й не повноцінного бойового слона. Ми отримали значно менше, ніж хотілося б в ідеалі, але водночас набагато більше, ніж можна було очікувати від Трампа ще кілька тижнів тому. Попереду 50+ днів, які, ймовірно, будуть важкими. Головне завдання України - вистояти. Адже, як показує практика, лише сила на полі бою змушує західних політиків переходити від "приємних розмов" до реальних дій.
