25 березня 1999 року в трагічній аварії загинув В'ячеслав Чорновіл – видатний публіцист, політик, дисидент і політичний в'язень. – Новини Весь Харків.
"Якби хтось поцікавився, чи шкодую я за своїм життєвим шляхом і відсидженими 15 роками, я б відповів: зовсім ні..., - ділився В'ячеслав Чорновіл, - і якщо б мені довелося все почати з нуля і робити вибір, я б знову обрав те саме життя, яке мав".
Василь Деревінський у своїй книзі "В'ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика" зазначає, що В'ячеслав Чорновіл почав займатися політичною діяльністю під час навчання на журналістському факультеті Київського університету. Вихований на ідеях дружби народів і інтернаціоналізму, він був приголомшений тим, що в українській столиці на нього дивилися з неприязню, коли він говорив українською мовою. Це зневажливе ставлення до рідної мови у молодого комсомольського активіста викликало глибокий протест і пробудило в ньому почуття національної гордості та образи.
У 1960-х роках він відіграв важливу роль у дисидентському русі в Україні. Як засновник і редактор "Українського вісника", він публікував матеріали самвидаву та хроніки національного опору. Був активним членом Української гельсінської групи, а згодом став частиною Української гельсінської Спілки. Очолив Народний Рух України та брав участь у президентських виборах в Україні.
Разом із Василем Стусом і Іваном Дзюбою він брав участь у прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", що відбулася у вересні 1965 року. У цей час відбулася акція протесту, спрямована проти незаконних затримань українських інтелектуалів.
У 1966 році він написав дослідження "Правосуддя чи рецидиви терору", яке стало одним із найнеординарніших творів української політичної публіцистики того часу. У наступному році він зібрав у книгу "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців"), де представив матеріали про арештованих шістдесятників 1965 року. Це видання було надруковано за кордоном і заборонено в Радянському Союзі. В'ячеслав Чорновіл отримав престижну премію для журналістів, які активно виступають за права людини.
За свою активну журналістську та правозахисну діяльність він тричі потрапляв за ґрати та провів більше 15 років у таборах. Розповідають, що під час одного з допитів слідчий поцікавився у Чорновола, ким би він став у незалежній Україні, про яку так мріє. На це Чорновіл відповів, що займався б редагуванням опозиційної газети.
"Неудержимый" - таке прізвисько фігурує у архівах КГБ щодо Чорновола. Його заслали до найвіддаленішої табірної локації в Якутії, далі на схід лише Василя Стуса відправляли.
У одному з інтерв'ю В'ячеслав Чорновіл висловлював бажання покинути цей світ "раптово, в одну мить". Це його пророцтво збулася.
В'ячеслав Чорновіл загинув у автомобільній катастрофі 25 березня 1999 року поблизу Борисполя у Київській області. За висновками кількох експертів, на черепах Чорновола та його водія Євгенія Павлова виявлено незвичайні тріщини, походження яких залишається загадкою — фахівці не знайшли жодних частин автомобіля, здатних викликати такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що після зіткнення Чорновола та Павлова могли добити кастетами.
В останню путь В'ячеслава Максимовича Чорновола провели близько 200 тисяч людей. Його труна перебувала в Київському будинку вчителя, де колись проходили засідання Центральної Ради, а черга тих, хто бажав віддати шану загиблому, тягнулася аж до Хрещатика. Поховання відбулося на Байковому кладовищі.
Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/12473
