2026 рік обіцяє бути роком значних досягнень. Які кроки вже вжила Верховна Рада у 2025 році та які нові виклики і цілі постають перед нею в майбутньому?

Можливо, буде вірно охарактеризувати минулий рік як період надій, що розпочалися, але ще не завершилися. Багато хто з нас мріяв, що 2025 рік стане моментом, коли країна повернеться до спокійного життя, і ми знову зможемо планувати наше майбутнє, відновлюючи нашу націю. Ми сподівалися на прискорення інтеграційних процесів з Європою та початок офіційних переговорів щодо вступу до Європейського Союзу, а також на старт нового, європейського етапу в нашому житті.

На жаль, цей важкий і часом бурхливий рік переламним не став, хоча на багатьох напрямках відбулись позитивні зрушення.

Не вдалося досягти угоди про припинення вогню, проте, порівняно з минулим роком, на мирному фронті ми можемо відзначити суттєвий прогрес. На відміну від ситуації в 2024 році, нині дипломати вже не просто намагаються знайти спосіб сісти за стіл переговорів, а активно обговорюють конкретні параметри, блоки та умови майбутньої мирної угоди. Ми вже стали свідками проекту мирного плану, що складається з 20 пунктів, який може стати реальним рішенням для врегулювання конфлікту і покласти край найдовшій війні в історії сучасної Європи.

За оцінками європейських керівників, досягнення мирної угоди залежить від вирішення ще 5% відкритих питань. Ми усвідомлюємо, що саме ці питання є найскладнішими. І навіть після узгодження всіх деталей мирної угоди залишаються значні сумніви щодо готовності агресора до справжніх переговорів, а також до дотримання досягнутих угод. Тому дуже важливо, що наприкінці року наші європейські партнери вирішили надати Україні додаткову фінансову підтримку. Це суттєво зміцнить наші переговорні позиції і дозволить забезпечити державні витрати на оборону та соціальну підтримку українських громадян.

В інших сферах, як от у питанні відкриття офіційних перемовин про вступ до ЄС, виникла вимушена пауза, пов'язана з позиціями окремих країн-членів Об'єднання. Попри значний прогрес в реформах, який відзначали представники Європейської Комісії, вето Угорщини, відверто недружня налаштованість до України керівництва цієї держави, відклали початок офіційних переговорів про вступ. Принаймні, до квітня наступного року, коли в Угорщині пройдуть вибори і ситуація може змінитися.

Рік став каталізатором для глибоких змін у взаєминах між суспільством, бізнес-середовищем та урядом. Розпочався непростий шлях до очищення державних структур від корупційних практик і зловживань. Відбулися важливі політичні кроки, які підтвердили, що боротьба з корупцією є не лише декларативною метою, а справжнім пріоритетом для держави.

Цього року проблема боротьби з тіньовою економікою залишалася надзвичайно актуальною, про що свідчить невиконання запланованих показників надходжень до бюджету. Необхідність встановлення прозорих і єдиних правил гри, а також створення конкурентоспроможного середовища на внутрішньому ринку України стала очевидною. Багато хто усвідомив, що детінізація — це не лише "питання на трильйон гривень", а й боротьба з системою, яка живить корупцію. Тіньова економіка — це не лише проблема ухилення від сплати податків, які недоотримує державний бюджет, але й питання соціальної справедливості. Адже це не лише завдає шкоди державі, а й обкрадає тих, хто отримує соціальну допомогу — ветеранів, пенсіонерів, медиків або вчителів. Важливо, що теми боротьби з корупцією та тіньовою економікою стали центральними у суспільних дискусіях цього року — це є добрим знаком. Саме такою й повинна бути спільна реакція влади, бізнесу та суспільства на цей виклик.

Незважаючи на значні системні труднощі, Україна підводить підсумки року з досягненнями, які варто відзначити.

Ми вже чотири роки підтримуємо стабільність у макрофінансовій сфері: валютний курс, банківська система та боргові зобов'язання залишаються на прийнятному рівні.

Ситуація на валютному ринку залишається під контролем. У порівнянні з 2024 роком, коли гривня зазнала девальвації до долара в середньому на 8,9%, у 2025 році очікується, що середньорічний курс до основної валюти міжнародних розрахунків зміниться незначно, не перевищуючи 4%. Обсяги офіційних валютних резервів досягнуть історичного рекорду і становитимуть 54,7 млрд доларів на 1 грудня 2025 року, що забезпечить покриття імпорту на понад 5 місяців (при нормі не менше 3-х місяців).

Ми змогли контролювати споживчу інфляцію, яка досягла свого піку в травні на рівні 15,9%. Прогнозується, що до кінця року вона знизиться до менш ніж 10%. Крім того, зростання цін на продукцію промисловості значно зменшиться з 27,6% минулого року до приблизно 7%, що створює позитивні умови для подальшого зниження споживчої інфляції в наступному році.

§ Банківська система залишається стійкою, ліквідною, високо прибутковою і належно капіталізованою. Банки продовжують користуватись сприятливими для себе умовами структурного профіциту ліквідності та високої процентної маржі. На 1 грудня 2025 року рентабельність банківського капіталу - 38,2%, що є вищим ніж до війни, і вищим ніж по країнах ЄС. Показник адекватності регулятивного капіталу - 15%, що є у півтора рази більшим за діючий норматив (10%). Всі банки виконують нормативи капіталізації. Частка NPL скоротилась до 24,5%, що є меншим за довоєнний рівень. За 11 місяців 2025 року депозити у гривні зросли на 8,9%, з початку повномасштабної війни - більш ніж у 2 рази (+1064 млрд. грн.).

У 2025 році Міністерство фінансів здійснило ефективну реструктуризацію та вилучення з обігу ВВП-варантів, що значно знижує довгострокові ризики для державних фінансів. Без цієї операції, виплати за ВВП-варантами в період з 2025 по 2041 рік могли б коливатися від 6 до 20 мільярдів доларів, залежно від темпів економічного зростання.

Попри затримку з відкриттям офіційних перемовин, важливим успіхом 2025 року слід визнати пройдений євроінтеграційний шлях та зміцнення підтримки з боку міжнародних партнерів.

Менш ніж за 15 місяців, у вересні 2025 року ми успішно завершили скринінг усіх розділів переговорної рамки. Варто зазначити, що більшість з них — 23 з 33 — була пройдена саме у 2025 році. Україна затвердила свої переговорні позиції за всіма шістьма Кластерами, а також розробила Дорожні карти для старту перемовин за першим Кластером "Основи". Як результат, у грудні ми отримали від наших європейських партнерів необхідні інструменти для початку технічних переговорів за трьома Кластерами. У разі успішного виконання нашого "домашнього завдання" це дозволить нам відкривати та закривати переговори за окремими розділами всього за один день.

В кінці грудня Європейський Союз ухвалив рішення про надання Україні фінансової допомоги на 2026-2027 роки в обсязі 90 мільярдів євро. Це створить запас стабільності та передбачуваності для держави й публічних фінансів у найближчі роки.

У 2025 році ми здобули безпрецедентний пакет військової допомоги, який в умовах повномасштабної війни досягнув вражаючих 45 мільярдів доларів.

Рік, безумовно, був знаковим для українського ОПК -- ключової на найближчі роки та десятиліття галузі національної економіки. Почавши усього з 1 млрд. дол. виробничого потенціалу три роки тому на початку повномасштабної війни, у 2025 році ми збільшили цей показник у 35 разів.

Вихід на щомісячну реєстрацію близько сотні одиниць нових видів озброєння та військової техніки; досягнення частки вітчизняної зброї у використанні на рівні 50%; нові угоди про спільне виробництво зразків ОВТ (на різних стадіях локалізації в Україні - співпраця майже з трьома десятками іноземних компаній, у тому числі глобальними лідерами галузі); запуск ініціатив Build with Ukraine / Build in Ukraine; рекордні 5 млрд. доларів зобов'язань партнерів щодо фінансування українського оборонного виробництва; 1,5 млрд. грн., спрямованих на відновлення пошкоджених виробничих потужностей, зміну географії / релокацію / дублювання виробничих спроможностей найбільш критичних підприємств галузі, які змогли відновити свою діяльність, запуск експериментального проекту за принципом "Проектуй і будуй" - усе це складові історії успіху, яка продовжилась у 2025 році.

А головне -- прискорюється перехід від пост-радянської державо-центричної моделі ОПК з численними заборонами та обмеженнями на гнучку сучасну екосистему з сотнями приватних оборонних компаній (загалом близько 900 підприємств, які підтримуються інноваційною складовою у понад 2 тисяч команд, що розробляють компоненти, технології та рішення для фронту), децентралізацією виробництва та активним зворотнім зв'язком між військовими та розробниками техніки.

У 2025 році було ініційовано, а разом із командою ухвалено комплекс законодавчих актів, що стосуються Defence.City - системної підтримки українського оборонно-промислового комплексу. У грудні того ж року ці закони отримали необхідні підзаконні акти, що дозволить з 5 січня запровадити новий 10-річний спеціальний правовий режим для економічної діяльності в рамках Defence.City. Цей режим включає в себе податкові пільги, спрощення митних процедур, механізми для перенесення виробництв у більш безпечні регіони, а також розширення можливостей для експорту і інтеграції у світові виробничі ланцюги. Це, у свою чергу, сприятиме швидшому розвитку вітчизняної оборонної промисловості.

Також у 2025 році було ухвалено стратегічно важливе рішення про створення Національної установи розвитку, яка має запуститись у 2026 році на базі Фонду розвитку підприємництва. Це системоутворюючий закон, прийняття якого відстоював разом із командою останні півтора роки. За взірець взято модель KfW, яка відіграла дуже важливу роль у повоєнному відновленні Німеччини. НУР має стати лідером в організації та координації відбудови України, залученні для цього коштів партнерів, наданні фінансової підтримки проектам від осіб, яким через підвищені ризики недоступні стандартні інструменти залучення коштів.

Рік 2025 залишиться в пам'яті завдяки впровадженню широкомасштабної підтримки для регіонів, що знаходяться на передовій (території з підвищеними ризиками безпеки) — це ще одна ініціатива, якою я займаюсь разом із колегами-однодумцями. У серпні було затверджено перший пакет заходів, що передбачає щомісячну компенсацію частини витрат на електроенергію (100 кВт на місяць на одну особу, але не більше 300 кВт на домогосподарство), фінансову підтримку для придбання дров, вугілля і пелет, організацію безкоштовного харчування для учнів 5-11 класів у регіонах, що межують з фронтом, підвищення зарплат для учасників суспільних робіт у цих зонах, оптимізацію програми "єОселя", створення мережі укриттів і захисних споруд у навчальних закладах, культурних центрах та громадських місцях, збільшення відсотка бронювання для критично важливих підприємств у прифронтових областях, додаткові стимули для місцевих фермерів, а також підвищення фінансування медичних установ і нові коефіцієнти для швидкої допомоги. Я вважаю нашою спільною перемогою те, що в бюджеті на 2026 рік вдалося забезпечити 64% ПДФО для прифронтових регіонів, що також позитивно вплине на всі громади.

Також серед здобутків відзначу запуск програм страхування воєнних ризиків та компенсації вартості втраченого / пошкодженого майна. Звісно, залишаються питання щодо явно недостатніх обсягів запропонованого для цих програм фінансування, а також умов участі зокрема в останній, де критерії є досить складними та позбавлять можливості взяти участь у ній багатьох постраждалих, однак сам запуск цих програм, які не були запропоновані протягом трьох років повномасштабної війни, є само по собі знаковим моментом.

Не дивлячись на важку війну та непросту ситуацію з бюджетом, в цьому році змогли зрушити з місця дуже важливі соціальні ініціативи.

Насамперед, вдалось зробити більш соціально орієнтованим ухвалений Державний бюджет на 2026 рік.

У сфері освіти я вважаю значущим досягненням цього року те, що разом із колегами ми змогли знайти фінансування для виконання наших зобов'язань щодо виплати зарплат вчителям і викладачам. Хоча наразі ми досягли лише рівня 2,5 мінімальних заробітних плат як базового стандарту оплати праці для педагогів, впевнений, що це лише перший крок на шляху до повного виконання законодавчих гарантій. Я також радий, що завдяки моїм змінам, ці гарантії були поширені на викладачів вищих навчальних закладів.

Продовжуємо вдосконалювати мережу адресних соціальних послуг. У Державному бюджеті на 2026 рік видатки на розвиток соціальних послуг були збільшені на 50% (з 1,6 млрд грн у 2025 році до 2,4 млрд грн у 2026 році). Цей ріст має на меті забезпечити покращення соціального обслуговування дітей з інвалідністю, зокрема запровадження асистентів для учнів у навчальних закладах. Крім того, ми прагнемо підтримати громади, що знаходяться поблизу фронту, у їх зусиллях з догляду за людьми похилого віку та особами з інвалідністю, які часто залишаються без підтримки своїх сімей, що змушені виїжджати у безпечні регіони, забираючи дітей та шукаючи роботу. Також у 2026 році ми плануємо зосередити увагу на розвитку системи соціальних послуг в Україні загалом, особливо у сегменті догляду.

Вдалося збільшити допомогу для внутрішньо переміщених осіб, в тому числі й завдяки правкам, які подавав разом із колегами по парламенту. У Держбюджеті 2026 року на підтримку ВПО передбачено близько 72,6 млрд. грн., включаючи продовження виплат допомоги на проживання, нові програми житлових ваучерів та іпотеки, компенсації за зруйноване житло ("єВідновлення"), сприяння зайнятості та соціальні послуги. Хоча розміри базових виплат (2000/3000 грн.) залишаються незмінними з 1 січня 2026 року, важливо, що акцент в допомозі зміщується не лише на утримання, а й на створення можливостей для самозабезпечення та працевлаштування.

Щоб поліпшити демографічну ситуацію, наприкінці року Верховна Рада ухвалила новий закон, спрямований на підтримку сімей з дітьми. Хоча я ще до початку повномасштабної війни ініціював законопроект, що передбачав значне збільшення виплат при народженні (до 100, 200, 300 тисяч гривень за першу, другу, третю дитину та за всіх наступних), вважаю ухвалене рішення позитивним кроком уперед. Більш того, розроблений досить комплексний механізм підтримки батьків. Закон нарешті запроваджує одноразову виплату допомоги при народженні дитини в єдиній сумі, без розтермінувань, як це було раніше. Основні зміни закону полягають у наступному:

З метою підвищення захисту сімей, які мають дітей з інвалідністю, Верховна Рада ухвалила в першому читанні мій законопроект №14191. Основним завданням цього законопроекту є створення сучасної європейської системи підтримки, що базується на принципах гідності, рівності можливостей і сприяння сім'ям, а не тільки на "економічній допомозі для виживання". Цей законопроект вперше передбачає не лише підвищення соціальних виплат, а й впровадження цілого спектру соціальних послуг. Вони спрямовані на підтримку батьків у вихованні дітей, починаючи з моменту встановлення інвалідності, і супроводжують родину на всіх етапах розвитку дитини — у інклюзивному дитячому садочку, школі, центрах денного догляду та розвитку. Крім того, законопроект передбачає забезпечення батьків можливістю відпочивати та відновлювати сили, повну цифровізацію всіх процесів, гарантовану реімбурсацію медичних засобів, гнучкі способи отримання допомоги (готівкою чи безготівково) та право особи з інвалідністю самостійно розпоряджатися соціальною допомогою. Основні зміни та переваги цього законопроекту:

На початку цього року, у рамках ініціативи щодо розширення можливостей на ринку праці, парламент ухвалив Закон № 4219-IX, який сприяє працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Цей закон набуде чинності з 1 січня 2026 року і пропонує бізнесу новий підхід: або створювати робочі місця для людей з інвалідністю, або сплачувати спеціальний внесок до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Ці кошти будуть використовуватися для фінансування програм підтримки, створення "інклюзивних" робочих місць, а також забезпечення асистентів і перекладачів.

Звісно, не обійшлось і без розчарувань, про які теж треба казати чесно.

По-перше, ми спостерігаємо уповільнення темпів відновлення економіки вже другий рік поспіль. Після зростання на +5,5% у 2023 році та +2,9% у 2024 році, за підсумками 11 місяців 2025 року ми зафіксували лише +2,0%. Це значно нижче запланованих показників у Державному бюджеті України на 2025 рік (+2,7%). Ситуація в промисловості та сільському господарстві також суттєво погіршилась, зниження становить -2,2% і -12,4% відповідно за 10 місяців у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Для порівняння: у 2024 році промислове виробництво зросло на 3,6%, тоді як сільськогосподарське показало зменшення на 3,4%. Очікується, що темпи зростання роздрібної торгівлі в цьому році також будуть нижчими, ніж у минулому.

Дефіцит зовнішньої торгівлі різко зростає. Протягом 11 місяців 2025 року він досяг -39,5 млрд доларів, що в 2,7 рази перевищує показник за весь 2022 рік, коли морський експорт, який у мирний час становив близько 80% товарного потоку, був майже повністю заблокований, а наземні "Шляхи солідарності" тільки починали реалізацію. У порівнянні з січнем-листопадом 2024 року експорт зменшився на 4,2%, тоді як імпорт підвищився на 18,8% (при підготовці Державного бюджету на 2025 рік Уряд очікував зростання експорту на 7,0% та імпорту на 3,7%). За підсумками 2025 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами може стати найбільшим за всю історію Незалежності України. Ще влітку минулого року були закладені оптимістичні прогнози для 2026 року - зростання експорту на 17,6% і скорочення імпорту на 3,3%, але оновлений прогноз при підготовці Державного бюджету на 2026 рік значно зменшив ці очікування: експорт +5,9%, імпорт +7,6%.

Ці дві негативні тенденції підкреслюють, що існуючі механізми державної підтримки економіки є недостатніми як у виборі напрямків, так і в розмірах.

Невтішним підсумком року стало зниження темпів детінізації. У 2023 році цей процес приніс бюджету 1,5 млрд доларів, а у 2024 році - вже 2,5 млрд доларів. За умови активізації заходів проти тіньової економіки, цей показник міг би збільшитися до 3,5-4,0 млрд доларів у 2025 році. Однак наразі стає зрозуміло, що ці цілі не будуть досягнуті, а в окремих сферах, таких як ринок тютюну, спостерігається значний відкат. Загалом, план надходжень до загального фонду за 11 місяців 2025 року не було виконано на 17,3 млрд грн, що свідчить про істотне падіння зусиль у сфері детінізації. Крім того, в бюджеті на 2026 рік економічний ефект від детінізації прогнозується на рівні 60 млрд грн (внаслідок ліквідації схем ухиляння від сплати обов’язкових платежів на митниці), що є меншим, ніж отримано три роки тому.

У соціальній сфері нам не вдалося досягти значного підвищення соціальних стандартів, які в минулому році залишилися на рівні 2024 року. Прогрес у боротьбі з бідністю не очікується й у наступному році — мої пропозиції щодо збільшення прожиткового мінімуму до реального рівня не були враховані в проекті Державного бюджету. Мінімальна зарплата як соціальний стандарт також не отримала належного підвищення. У бюджеті на 2026 рік прогноз доходів базується на підвищенні мінімальної зарплати до 8 647 грн (+8%). Водночас, прогноз Міністерства економіки вказує, що середня зарплата у 2026 році становитиме 30 тис. грн. Це означає, що "мінімалка" складатиме лише 28,6% від середнього доходу — це вкрай низький показник. Для порівняння, середньоєвропейський стандарт становить близько 50%, а в Україні у 2018-2022 роках це співвідношення трималося на рівні 42-43%.

Безперечний біль викликає розмір пенсій - не лише у мене, але, мабуть, у кожного адекватного політика. І це те, що точно не вийшло змінити в нинішньому році. Особливо хочеться звернути увагу на величезний розрив між загальними та спеціальними пенсіями, що подекуди становить різницю в 600 разів. Тому те, що Верховна Рада не змогла ухвалити в другому читанні законопроект щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (№12278), який мав би усунути такі невідповідності, свідчить, що основна боротьба ще попереду. Окрему увагу хочу звернути на пенсійне та соціальне забезпечення ветеранів. Сьогодні у нас існує велика розбіжність у виплатах між кадровими та мобілізованими військовослужбовцями, хоча вони виконують однакові військові завдання. Так не повинно бути. Маємо в наступному році переглянути усі соціальні стандарти для ветеранів з тим, щоб найвищий рівень захисту, і зокрема пенсійних преференцій, був саме в учасників бойових дій.

За винятком деяких випадків, громадам не вдалося реалізувати створення фондів соціального житла, які б слугували довгостроковим і системним рішенням для вирішення житлових проблем внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших вразливих категорій населення. Також не забезпечено належний рівень соціальних доглядових послуг для тих, хто їх потребує. Зокрема, особливу увагу слід приділити програмам підтриманого проживання для ВПО та осіб з інвалідністю. Незважаючи на прийняття Верховною Радою закону про інвентаризацію житлового фонду у 2025 році (№ 4080-IX), а також виділення державних субвенцій громадам для реконструкції та будівництва житла, в кращому випадку громади здатні забезпечити лише тимчасове житло. Такі рішення не відповідають вимогам для довгострокового проживання та не забезпечують можливостей для надання соціальних послуг. Основною причиною цієї ситуації є відсутність ефективної фінансової моделі для функціонування соціального житла.

Цей список проблем далеко не вичерпний, і нам ще належить значно більше попрацювати над їхнім вирішенням у 2026 році.

Основне, що нам дарує йдучий рік, — це чітко окреслені вимоги суспільства до держави, а також до основних напрямів її внутрішньої та зовнішньої політики. Для багатьох людей 2026 рік сприймається як рік важливих досягнень, які можуть визначити курс розвитку нашої країни на майбутнє.

Основним і, безсумнівно, ключовим питанням є досягнення мирного врегулювання. Від того, наскільки успішно вдасться реалізувати прогрес у мирному процесі в наступному році, значною мірою залежатиме і подальший курс розвитку держави.

Відзначимо, що найбільш бажаним і очікуваним сценарієм для більшості українців є укладення мирної угоди, яка забезпечить тривалий і справедливий мир для нашої країни. Якщо остаточна версія документа, що міститиме 20 запропонованих пунктів, надасть надійні гарантії безпеки для України та широкий спектр економічних стимулів для розвитку, тоді така форма "миру" буде позитивно сприйнята суспільством. Я впевнений, що вона зможе отримати значну підтримку на всеукраїнському референдумі, який, ймовірно, знадобиться для остаточного затвердження цих домовленостей. Адже, відповідно до Конституції (ст.5), носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є український народ.

У разі припинення бойових дій нас чекає ціла палітра невідкладних завдань. Необхідно буде якомога швидше запустити програму національної відбудови. Зокрема, відновлення і розвитку національної енергетики. Масштабувати програми розмінування територій, щоб якомога швидше повернути мільйони гектарів родючих земель у продуктивне використання наших фермерів.

Необхідно реалізувати соціальні програми, щоб мільйони українських біженців та внутрішньо переміщених осіб змогли повернутися до своїх рідних міст і сіл або знайти нове місце для життя, але обов'язково на рідній землі. Важливо також підтримати ветеранів: забезпечити їм соціальну та, за потреби, медичну реабілітацію, створити нові робочі місця для тих, хто повернувся зі служби, а також сприяти розвитку бізнесу, заснованого ветеранами. Ці завдання є непростими, але цілком реальними за умови досягнення миру в країні.

На жаль, неможливо виключити ймовірність того, що агресор знову відмовиться від мирного плану, який був підготовлений і погоджений Україною та її партнерами. Це стане другим, негативним розвитком подій. У такому разі на порядку денному залишаться питання національної безпеки та оборони. Очевидно, що в разі зриву переговорів агресор спробує тиснути на Україну ще більше. Тому нам доведеться продовжувати опір і водночас шукати способи, як уникнути втрат, не допустити блекаутів і підтримати населення, аби уникнути нової хвилі еміграції з України.

Зупинюсь на окремих першочергових завданнях, які стоятимуть перед державою у 2026 році.

Ми підходимо до цього року з набагато більшою впевненістю, ніж рік тому. Хоч наш бюджет і не є ідеальним, він все ж таки більш прийнятний та реалістичний, адже враховує основні потреби фінансування сектору безпеки та оборони на весь рік. У нас є стійкіші гарантії фінансування від партнерів на 2026 рік, включаючи нову позику від Європейського Союзу на 90 мільярдів євро. Крім того, ми маємо інструменти, які допоможуть нам пришвидшити наш шлях до ЄС, а також отримуємо беззаперечну підтримку з боку всіх європейських інституцій.

Виходячи з викликів, основні очікування і завдання на 2026 рік:

Збереження макрофінансової стійкості.

Маємо достатні міжнародні резерви та прогнозовану ситуацію з надходженням міжнародної допомоги наступного року. Маємо більше впевненості у фінансуванні бюджету. Маємо професійного монетарного регулятора. Банківська система є стійкою, зовнішній державний борг -- реструктуризовано, боргові ризики - знижено.

Прискорення економічного розвитку.

У контексті підтримання макрофінансової стабільності, ми не повинні обманювати себе, вважаючи, що зростання ВВП на рівні +2,4%, яке було закладено в розрахунках Державного бюджету, є "досить хорошим результатом" на фоні зростаючої бази для порівняння. Варто усвідомлювати, що за таких темпів реальний ВВП до кінця 2026 року становитиме лише 81% від показників до війни.

Ми повинні розробити економічну стратегію та адаптувати інструменти стимулювання, які забезпечать щорічне зростання не менше ніж на 5%, як це вдалося у 2023 році завдяки численним ініціативам, реалізованим в рамках Плану відновлення України. Деякі з цих ініціатив залишаються актуальними і сьогодні, інші, які вже продемонстрували свою ефективність, потребують додаткового фінансування, а деякі вимагають модернізації з урахуванням накопленого досвіду та реалій 2026 року.

Прискорене надання кредитів, особливо в корпоративному секторі.

Цей інструмент є одним із ключових факторів, що сприяють прискоренню процесів відновлення економіки.

Попри те, що у 2025 році в Україні спостерігається збільшення кредитного портфелю, рівень кредитування в співвідношенні до валового внутрішнього продукту (ВВП) залишається на найнижчому історичному рівні. Для порівняння: у третьому кварталі обсяг кредитів, наданих бізнесу, становив лише 11,4% від ВВП, тоді як у 2018 році цей показник досягав 25,8%.

З огляду на потреби відновлення економіки, високу операційну ефективність і прибутковість банківського сектору, нарощування банківського кредитування має демонструвати вищу динаміку.

Як і в 2025 році, ключові зусилля повинні бути зосереджені на подальшому розвитку та розширенні програм спеціалізованого кредитування з державними субсидіями (для оборонно-промислового комплексу, енергетичного сектору, переробної промисловості), а також на фінансовій підтримці малих і середніх підприємств у регіонах, які були звільнені від окупації або залишаються близькими до зон активних бойових дій. Важливо також забезпечити допомогу внутрішньо переміщеним особам та відновлення пошкодженого житла та інфраструктури. Це можна реалізувати шляхом активізації кредитування пріоритетних галузей державними банками, створення Національної установи розвитку, залучення іноземних фінансових установ для відновлення економіки (через надання гарантій українським банкам і пряме фінансування виробників, зокрема, у сфері ОПК), а також розширення фінансових інструментів, що підтримують кредитування, зокрема страхування ризиків, пов’язаних з військовими діями.

Безсумнівно, основним пріоритетом на 2026 рік стане пришвидшення реформ та процесу європейської інтеграції.

Необхідно максимально ефективно використати залишок часу цієї каденції Верховної Ради та Уряду, щоб зменшити відставання від тих країн, які є лідерами у процесі майбутнього розширення ЄС — Чорногорії та Албанії. За оцінками Єврокомісії, ці держави мають шанси завершити переговори про вступ до ЄС у 2026 та 2027 роках відповідно. Хоча наразі вони на кроці попереду, це не повинно нас насторожувати. Особливо якщо Уряд здійснить свої політичні зобов'язання — досягти готовності до вступу до ЄС на рівні не менше 75% до кінця 2026 року.

Це означає, що у наступні 12 місяців нам належить завершити технічні переговори як мінімум за 27 розділами та главами переговорної рамки. Завдання непросте, але посильне, якщо Уряд якісно готуватиме необхідні законопроекти та вчасно ухвалювати власну нормативну базу, щоб максимально просунутись на цьому шляху.

Ключовою умовою є якнайшвидше ухвалення рішення про початок технічних переговорів щодо трьох останніх кластерів переговорної рамки на початку головування Кіпру в ЄС.

Повинні у 2026 році не тільки відпрацювати та закрити усі передбачені на цей період індикатори у рамках Плану України для Ukraine Facility, але й швидко розібратись з "боргами" 2025 року.

Серед важливих завдань також є інтеграція в нову програму співпраці з Міжнародним валютним фондом. Продовження участі в програмі EFF стане значним позитивним сигналом для інших міжнародних партнерів України, зокрема у контексті запуску нових ініціатив підтримки з боку міжнародних фінансових установ.

Необхідно значно посилити зусилля у сфері детінізації економіки та протидії корупції. Це стосується не лише завершення реформи органів, що займаються цими питаннями, але й щоденної діяльності всіх структур, пов’язаних із антикорупційною, правоохоронною та судовою системою. Це комплексне завдання, яке вплине не тільки на очищення інституцій, наповнення державного бюджету та можливість збільшення витрат на соціальні ініціативи та підтримку економіки, а й безпосередньо прискорить наш шлях до Європейського Союзу. У разі тривання війни, додаткові доходи від детінізації будуть використані для зміцнення обороноздатності країни та забезпечення соціальних виплат. У випадку сприятливого, "мирного" сценарію, ці кошти разом із зовнішнім фінансуванням стануть ключовими джерелами для програм національного відновлення та розвитку.

Нагальне завдання -- забезпечення безперебійного фінансування Збройних сил та подальший форсований розвиток національного оборонно-промислового комплексу. В тому числі за рахунок практичної реалізації переваг ініціативи Defense.Сity -- спеціального правового режиму, який було введено для підприємств ОПК. Нової динаміки повинно набути співробітництво з провідними оборонними компаніями держав-союзників, зокрема в частині суттєвого скорочення шляху між "меморандумами про наміри" до відкриття в Україні відповідних виробництв. Потрібно буде ухвалити врешті-решт рішення про відкриття "контрольованого експорту ОВТ" як джерела додаткових ресурсів для розвитку вітчизняних виробників, збільшення програм державної підтримки (зокрема, пільгового кредиту та лізингу) для підприємств галузі.

Відновлення та значне укріплення фізичного захисту енергетичних об'єктів і транспортної інфраструктури є критично важливими. Ці сфери можуть стати ключовими для прискорення економічного відновлення або ж перетворитися на "вузьке місце" на цьому шляху. На жаль, наразі вони залишаються дуже вразливими, і ворог знову намагається цим скористатися напередодні зимового періоду. Його наміри очевидні - позбавити нас можливостей незалежно від того, чи буде агресор змушений до миру, чи продовжить вести війну. Наша мета полягає в посиленні стійкості та захисту критично важливої інфраструктури, а також у пропозиції нових рішень, які дозволять реальному сектору функціонувати, забезпечуючи необхідний обсяг транспортних можливостей для імпорту сировини та експорту готової продукції.

Маємо запустити наступний пакет підтримки прифронтових територій, цього разу приділивши увагу рішенням у сфері підтримки їх економіки. Це -- не про "пільги", а про розуміння того, що бізнес на лінії фронту та бізнес у тилу працюють в зовсім різних вимірах та реаліях, і якщо ми хочемо уникнути поступового обезлюднення територій, де нині проживає понад 5 млн. осіб -- то треба запропонувати рішення, які дадуть цим регіонам можливість жити і розвиватися.

Працюючи над ключовими завданнями в галузі оборони та економіки, ми не можемо залишити без уваги соціальну політику, яка потребує підвищення своєї адресності та ефективності. Нам слід зрештою зібратися з духом та вжити рішучих заходів у тих сферах, де рішення вже давно стали актуальними, а в деяких випадках навіть вимагали термінового втручання.

Я вважаю, що необхідно терміново і системно переглянути методику розрахунку прожиткового мінімуму, щоб вона відповідала сучасним європейським стандартам, а також підвищити його до реального рівня. Першими кроками в цьому напрямку має стати відмова від використання прожиткового мінімуму як бази для розрахунків у несоціальних сферах, таких як штрафи, судові витрати, заробітні плати та інші платежі. Вже ухвалені в першому читанні відповідні законопроекти (№13466 та №13467), і я сподіваюся, що наступного року ми зможемо прийняти їх у фінальному варіанті.

Ми мусимо повністю переглянути підхід до обрахунку загальних пенсій та ключові принципи роботи солідарної системи, оскільки вони суттєво занижують розмір пенсій з часом. Потрібно збільшити коефіцієнти, щоб досягнути заміщення пенсією щонайменше 40% заробітку, змінити правила переведення коефіцієнтів (заробітку і стажу) в реальні кошти, зробити індексацію прозорою та справедливою, і загалом пенсійну систему -- зрозумілою та простою.

Також ми маємо нарешті запровадити накопичувальну пенсійну систему, бо це не лише можливість індивідуально накопичити собі пенсію та мати можливість вільно розпоряджатися власними заощадженнями. Це ще й потужний інвестиційний ресурс, який розвиває економіку та фінансові ринки.

Повинні посилити соціальну підтримку людей літнього віку, зокрема врегулювати питання надання послуг догляду за ними в громадах з урахуванням кращих світових практик.

Маємо напрацювати комплекс ініціатив для підтримки, інтеграції та працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.

Потрібно визначити основні напрямки для поліпшення процесів відновлення та реабілітації, соціальної підтримки й пенсійного забезпечення захисників та захисниць України.

Необхідно також прийняти рішення стосовно всебічного і системного оновлення надзвичайно важливих законодавчих актів, які, на жаль, ми досі використовуємо з радянських часів - Житлового кодексу та Кодексу законів про працю.

Маємо сформувати систему ефективної підтримки працевлаштування і зайнятості усіх вразливих категорій, зокрема для внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, осіб передпенсійного віку та людей, які давно не працювали, в тому числі із залученням приватної інфраструктури для супроводження працевлаштування та зайнятості.

Необхідно розробити та впровадити системи, які забезпечать дотримання законодавчих норм щодо мінімальних розмірів заробітної плати в усіх галузях освіти: від дошкільної та позашкільної до загальної, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої.

У наступному році нам потрібно знайти рішення для проблеми соціального житла і активно співпрацювати з громадами, надаючи їм стимули для розробки не тимчасових, а стійких житлових рішень.

У випадку продовження бойових дій окремим важливим напрямком стане посилення роботи на зовнішньополітичному напрямі. Збереження міжнародної коаліції навколо України -- необхідна умова надходження фінансової і військової допомоги, без якої, будемо відверті, нам складно буде захищатись. Широка міжнародна підтримка -- одна з надважливих переваг нашої країни у процесі перемовин і гарантія того, що українські національні інтереси будуть враховані при укладанні остаточної мирної угоди. Водночас, збереження прихильного ставлення європейських країн -- запорука того, що наша інтеграція до Європейського Союзу не буде штучно загальмована ззовні.

Необхідно буде навести лад у процесі мобілізації. Зокрема, в питанні максимального захисту прав громадян. Мусимо розуміти, що ситуація на передовій напряму залежить від настроїв суспільства, а ворог використовує будь-яку можливість для підриву національної єдності і деморалізації українського народу. Відтак, потребуватимуть подальшого удосконалення як процедури -- акцент має бути зроблений на добровільному характері мобілізації, так і інформаційна політика.

Необхідно забезпечити постійне та детальне роз'яснення громадянам їхніх прав і обов'язків, а також, що є найважливішим, цілей державної мобілізаційної політики. Слід організувати широке інформування про умови проходження військової служби, соціальні програми, які діють для військовослужбовців та ветеранів, а також для їхніх родин. Важливо посилити дисциплінарну відповідальність за підтверджені порушення прав громадян і, водночас, за протиправні дії щодо працівників територіальних центрів комплектування. Необхідно рішуче боротися з корупцією та хабарництвом у сфері мобілізації.

Очищення уряду, протистояння корупції та усунення тіньових практик у всіх їх формах — це другий нагальний запит суспільства, який необхідно реалізувати в 2026 році, незалежно від того, чи буде сценарій "мирним", чи "військовим".

Буквально кожне соціологічне опитування фіксує, що корупцію поряд із війною громадяни визначають як найбільшу проблему для розвитку країни. Це означає, що процеси очищення влади, видалення всіх посадовців, які підозрюються у скоєнні корупційних злочинів, мають продовжуватись та посилюватись. Як і реформи в ключових відомствах, спрямовані на підвищення ефективності їх діяльності, попередження та боротьбу з корупцією. Зокрема, реформа митниці та податкової шляхом остаточного прийняття законодавчих ініціатив, спрямованих на запровадження системної оцінки ефективності та результативності їх діяльності. Впровадження KPI як інструменту прозорості, підзвітності та підвищення якості управлінських рішень у відповідних органах.

Ефективна боротьба з корупцією та тіньовими схемами здатна відновити довіру населення до державних органів і політики, яка вже тривалий час викликає сумніви. Крім того, така стратегія стане важливим кроком на шляху до відновлення справедливості. Разом із миром і реформами в управлінні, третім невідкладним запитом суспільства є прагнення до справедливості.

Зараз дуже активно обговорюють можливість проведення виборів у 2026 році. Якщо нам вдасться досягти мирної угоди або хоча б рішення про припинення вогню, питання виборів стане само собою зрозумілим. Їх потрібно буде організувати та провести, адже вибори -- невід'ємний і ключовий інститут, який відрізняє демократії від інших форм державного правління. Власне, за демократичну країну, право самим обирати свою владу, курс, майбутнє -- ми зараз і боремося із агресором.

Ситуація кардинально змінюється, коли мова йде про проведення виборів під час відкритого та масштабного конфлікту, як це відбувається нині. Організація виборчого процесу під час ворожих обстрілів є надзвичайно небезпечною і складною задачею. Це, принаймні, ускладнює забезпечення конституційного права голосувати для кожного повнолітнього громадянина. На мою думку, пріоритетом у розробці законодавства про вибори в умовах особливого періоду має стати гарантування виборчих прав. Саме цим питанням повинна займатися робоча група, до складу якої входять народні депутати, експерти та громадські діячі, під керівництвом Першого заступника Голови Верховної Ради України Олександра Корнієнка.

Щодо "порядку денного" виборів, вважаю, що він буде формуватися на основі ключових суспільних запитів — миру, справедливості, очищення та розвитку. Я впевнений, що перемогу отримають ті політики та партії, які найкраще і найзрозуміліше зможуть відповісти на ці запити.

Особисто для мене важливо жити в мирній, цивілізованій Україні, інтегрованій в європейський простір та з надійними гарантіями безпеки від міжнародних партнерів. Я мрію про державу, яка дбає про своїх громадян і реалізує справедливу, прозору та відповідальну політику для національного бізнесу, інвесторів та суспільства в цілому. Хочу бачити сучасну, розвинену, безпечну та гуманну країну, де права людини належно захищені та забезпечені. Це моя основна мета.