17 "додаткових" мільйонів у декларації: як навколо львівського депутата Андрейка сплелися два конфлікти
Сотні тисяч доларів і євро без необхідності підтвердження.
Сотні тисяч доларів і євро на рахунках дружини, автівки за заниженою вартістю і сумнівна квартира - все це НАЗК зафіксувало у декларації депутата Львівської облради Віталія Андрейка. Він не зміг пояснити походження цих статків, але тепер намагається довести в суді, що правий він, а не НАЗК. Одночасно Андрейко відстоює в судах свій мандат, відкликаний партією за "політичну зраду" через коаліційні домовленості з конкурентами.
Журналісти видання "Телеграф" вивчили, яким чином політичні суперечки переплітаються з звинуваченнями НАЗК щодо Андрейка, що фактично ставить його під підозру у корупційних діях.
До початку політичної кар'єри Віталій Андрейко тривалий час був банкіром -- працював у "ПриватБанку", навіть очолював у рідному йому Яворівському районі регіональне відділення. Згодом - став бізнесменом, співвласником низки компаній у будівельній сфері, зокрема ПП "Комфортмістобуд" та ПП "Житлобудкомфорт" та інших.
У 2010 і 2015 роках він був обраний депутатом Яворівської районної ради, де займав місце в президії та очолював комісію з питань бюджету. Місцева преса повідомляла, що в цей період Андрейко активно використовував свої депутатські повноваження для просування власних бізнес-ініціатив. Зокрема, йшлося про те, що він "протягнув" через бюджет ради багатомільйонну субвенцію на будівництво житлового комплексу "Приозерний", який начебто призначався для соціального житла, тоді як підряд на будівництво отримала його компанія, і проект виявився виключно комерційним.
У 2019 році Андрій вирішив вийти на національний політичний рівень і балотуватися до Верховної Ради. Він обрав партію "Голос", з якою представляв одномандатний виборчий округ.
Проте на виборах зазнав невдачі, тому вже наступного року вирішив знизити планку і спробувати свої сили у Львівській обласній раді. Водночас він змінив і свою політичну платформу, виставивши свою кандидатуру від Української галицької партії.
Проте "вірність" Андрійка до УГП в обласній раді виявилася недовгою. Вже в рік його обрання депутатом виник серйозний конфлікт з партійним керівництвом. Справа в тому, що в грудні 2020 року група депутатів УГП, в тому числі й Андрійко, підписала меморандум про співпрацю з іншими фракціями — "Європейською Солідарністю" і "Слугою народу". Це рішення суперечило офіційній позиції керівництва УГП, яке було проти таких коаліційних угод.
У зв'язку з цим УГП звинуватила цих депутатів у невиконанні їхніх передвиборчих зобов'язань і порушенні партійної дисципліни, а також оголосила про намір застосувати до них імперативний мандат. Через рік, у грудні 2021 року, УГП розпочала офіційну процедуру відкликання тих, хто порушив правила (відповідно до закону, процедура відкликання може бути ініційована не раніше ніж через рік після початку повноважень). 22 січня 2022 року під час конференції Львівської обласної організації УГП було ухвалено рішення про відкликання п'яти депутатів, серед яких були Андрейко, Тарас Чолій, Іван Щурко, Марія Кульчицька-Волчко та Юрій Фольварочний.
Андрій не погодився з даним рішенням і вирішив оскаржити його в суді, проте апеляційні та касаційні інстанції залишили процедуру відкликання без змін. Справу було передано до Верховного Суду, який у липні 2025 року також не завершив розгляд справи, а відправив її на повторний розгляд до суду першої інстанції. У мотивувальній частині свого рішення Верховний Суд зазначив:
З моменту прийняття рішення вищим керівництвом політичної партії про відкликання депутата місцевої ради, який був обраний за висуванням місцевої організації цієї партії, його повноваження автоматично припиняються. Закон не передбачає необхідності ухвалення будь-яких додаткових рішень з цього питання, зокрема з боку місцевої ради чи територіальної виборчої комісії.
Наступне засідання у справі призначене на 14 квітня 2026 року, і саме на ньому перша інстанція повинна буде врахувати правову позицію Верховного Суду щодо імперативного мандата.
Судові суперечки за мандат — це лише одна з проблем, з якими стикається Віталій Андрейко. У 2026 році до цього додалася ще одна проблема — перевірка його фінансової декларації Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Під час аналізу майнових звітів депутата обласної ради за 2023 рік агентство виявило неточності та недостовірну інформацію на загальну суму 17,4 млн грн, що фактично ставить під сумнів його доброчесність та викликає підозру у корупційних діях.
За даними НАЗК (перевірка завершена 9 січня 2026 року), основні порушення включають:
НАЗК звернуло особливу увагу на готівкові кошти дружини Вікторії Андрейко (Кіт) — $130 000 і 230 000 євро, що в сумі перевищує 14,6 млн грн. Агентство ставить під сумнів їх походження через відсутність відповідних документів.
Крім того, агентство виявило ще близько десяти менших невідповідностей у декларації Віталія Андрейка.
В результаті, НАЗК заявило, що дії депутата виявляють ознаки злочину відповідно до частини 2 статті 366-2 Кримінального кодексу України, що стосується подання завідомо неправдивих відомостей у декларації.
Андрійко запевняє, що всі фінансові транзакції нібито були законними, а деякі відомості в його декларації могли містити помилки. Одночасно з оскарженням рішення про виключення з партії, він розпочав судовий процес, аби оскаржити висновки НАЗК та спробувати довести свою невинуватість у корупційних справах.
Підготовче засідання у цій справі, як дізнався "Телеграф", має відбутися 2 квітня 2026 року.
Цікаво, але Віталій Андрейко вже не вперше опиняється під ретельним контролем НАЗК. Раніше йому пред'являли звинувачення у порушеннях антикорупційного законодавства, зокрема щодо несвоєчасного подання декларації. У жовтні 2024 року суд ухвалив рішення визнавати його винним в адміністративному правопорушенні та наклав штраф у сумі 850 гривень.
Що стосується підприємницької діяльності Віталія Андрейка, то останнім часом інформації про нього стало небагато. Рік тому місцеві медіа повідомляли, що одна з його компаній, ТОВ "НОВУС БУД", займається будівництвом нового торгово-розважального центру Novos у Новояворівську, який має загальну площу понад 5 тисяч квадратних метрів.
"Телеграф" провів перевірку компанії, що належить депутату обласної ради, і з'ясував, що одним з її співвласників є Валентин Козак, який також є бізнес-партнером Андрейка в кількох інших проектах. Цікаво, що Козак наразі пов'язаний зі справою про можливе багаторазове розкрадання коштів під час будівництва "Грушківського психоневрологічного інтернату".
За даними правоохоронних органів, група осіб, що складається зі службовців департаментів Львівської обласної військової адміністрації, працівників комунального закладу "Грушківський психоневрологічний інтернат" Львівської обласної ради, а також представників бізнесу, за попередньою змовою організувала схему незаконного збагачення. Вони створили механізм для привласнення державних коштів під час виконання будівельних проектів, розробляючи тендерну документацію для закупівлі товарів, робіт і послуг з "попередньо визначеними" постачальниками.
Серед зазначених підприємств особливо виділяється ТзОВ "Житло Буд Сервіс", яке є власністю Козака.
Репутація повинна бути основним пріоритетом для політиків у цивілізованому суспільстві. Проте, приклад Віталія Андрейка демонструє, що навіть після політичного зради та виявлених численних фінансових невідповідностей у його деклараціях, він продовжує триматися за свій мандат. Його боротьба за кар'єру перетворилася на справжній театр скандалів і судових розглядів. Виглядає так, що його бажання залишитися при владі переважає над будь-якими моральними застереженнями або думкою суспільства.
"Телеграф" уважно слідкуватиме за розвитком подій в обох справах Андрейка, які, здається, пов'язані однією спільною причиною — надмірними амбіціями політика. Ми будемо інформувати вас про останні судові рішення та політичні маневри. Залишайтеся з нами!
