1,3 трильйона доларів на вагу золота. Хто стане жертвою тарифної війни в США?
Сполучені Штати розпочали тарифну війну з усіма своїми основними торговими партнерами, нібито з метою стимулювання імпортозаміщення. В свою чергу, ключові партнери пообіцяли вжити дзеркальних заходів. Хоча переможців у цій боротьбі навряд чи виявиться, суттєві втрати одного з учасників можуть суттєво вплинути на зміни в глобальній торгівлі, а отже, і на світову економіку в цілому.
Економіка США протягом багатьох років формувалась як сервісна, що в основному і становить її валовий внутрішній продукт. Ця модель дозволяє створювати товари з високою доданою вартістю, переміщувати трудомісткі виробництва до країн з нижчими витратами на працю, залишаючи вдома лише прибуткові технологічні сфери. Крім того, це дозволяє уникати витрат на експортні мита, які стосуються тільки фізичних товарів, а не послуг. Хоча у США дійсно зменшилася кількість токарних верстатів, навряд чи Дональд Трамп справді цим переймається, вводячи суворі мита на імпорт від основних торгових партнерів. Він розуміє, що дефіцит і інфляція можуть загрожувати США раніше, ніж повернуться трудомісткі виробництва. Швидше за все, президент сподівається, що домінування американського експорту послуг, які не підлягають обкладанню митами, дозволить йому виграти в боротьбі з митними обмеженнями основних торгових партнерів, домігшись від них необхідних політичних рішень під економічним тиском.
Агресивна торговельна стратегія Трампа, незважаючи на те, скільки ще вона протримається, вже виявила вразливі сторони діяльності основних торгових партнерів США на цьому ринку. Це, у свою чергу, призведе до неминучих змін у світовій торгівлі. Питання лише в тому, наскільки глибокими будуть ці перетворення.
Ми оперуватимемо доларом США в усіх подальших розрахунках, щоб не плутатись у курсових різницях, і хочемо окремо зауважити, що запровадження хоч би яких високих мит не означає, що імпорт узагалі зупиниться. Звісно, наслідок підвищених мит -- зростання ціни, наприклад, середня ціна авто в США, за прогнозами, може збільшитися на 2500 дол. Звісно, через високі ціни падатиме попит на імпортні товари, а імпортер напевно скорочуватиме поставки, але вони точно не знизяться на 100%. Де-де, а на американському ринку завжди буде частка платоспроможних, які куплять улюблений "Порше" і з 25-відсотковим митом, і з 125-відсотковим.
Спираючись на ці вихідні дані та за підтримки моделі Observatory of Economic Complexity (див. довідку), ми створили візуалізацію можливих річних втрат від торгових конфліктів, ініційованих Дональдом Трампом. Крім того, ми дослідили, які конкуренти можуть заповнити звільнені ніші, а також як можуть трансформуватися ланцюги постачання товарів до США та їх ключових торгових партнерів.
Сучасні тарифи є безпрецедентними і, згідно з експертними оцінками, представляють собою найрадикальніший прояв протекціонізму в США за останнє століття. Дональд Трамп гордиться цим, закликаючи американських фермерів активно засівати свої поля, оскільки незабаром попит на їх продукцію істотно зросте. Залишається лише спостерігати...
Розглянемо, що підвищення мит на китайський імпорт у США до 20% в першу чергу вплине на готову продукцію, яку неможливо виростити на полі за один сезон (див. рис. 1). Це стосується таких товарів, як обладнання, комп'ютери, освітлення, різноманітне устаткування та інші.
Які ж країни потенційно можуть замінити перелічені китайські товари на американському ринку? За інших рівних виграли б Мексика, В'єтнам, Канада, Німеччина та Південна Корея. Але у двох із цих п'яти країн, Канади та Мексики, й у самих наразі непрості торгові відносини із Штатами.
Експортний кошик Канади до США складається переважно з сировини (див. рис. 2), проте це не робить завдання його заміни легшим.
Після введення 25% мит на канадські товари в США, на ринку з'явилась можливість для заміни Канади такими країнами, як Мексика, Саудівська Аравія, Китай, Німеччина та Японія. І тут варто зауважити, що двоє з п'яти з цих країн також мають певні труднощі у відносинах зі Штатами.
Може, з Мексикою пощастить? Не особливо, десятиліттями створювана модель, по суті, спільного виробництва за рахунок канадської сировини, американських технологій і мексиканської робочої сили зробила з Мексики в основному постачальника готових товарів -- автомобілів, включно з вантажівками, автозапчастин, комп'ютерів, телефонів (див. рис. 3).
Отже, основними суперниками мексиканських виробників на ринку США є компанії з Китаю та Канади, а далі йдуть з значним відставанням -- Японія, Німеччина та Південна Корея.
Мита, введені в США, завдають значного удару по економікам трьох ключових країн-імпортерів, які можуть втратити приблизно 1,3 трильйона доларів через зменшення обсягів поставок до Америки. Зокрема, Китай може втратити близько 437 мільярдів доларів, Канада - 408 мільярдів, а Мексика - 456 мільярдів доларів.
Згідно з інформацією, наданою Tax Foundation, мита, введені для Канади, Китаю та Мексики, можуть забезпечити Сполученим Штатам щорічний дохід понад 100 мільярдів доларів, що становить приблизно 2% їхніх загальних податкових надходжень. Проте це також створить необхідність знайти альтернативних постачальників для великих обсягів товарів.
Вибухова атака Трампа на трьох основних партнерів і водночас конкурентів на американському ринку фактично звільняє простір для нових учасників. Але хто ж ці нові претенденти?
Наразі найближчі конкуренти могучої трійки за обсягами ключових поставок -- це Японія, Німеччина, Південна Корея та Велика Британія. От тільки Японією Трамп уже незадоволений через загадкове "вбивство їхньої валюти", себто єни, і хоч би що це означало, саме Японію аналітики називають наступною потенційною жертвою трампівських мит.
Тарифну війну Європейському Союзу було оголошено ще наприкінці лютого цього року, наразі лише на рівні розмов про 25% мита "на автомобілі і все таке". Що воно "все таке", важко сказати, а от автомобілі -- це якраз Німеччина. Якщо на наступному етапі, попередньо 5 квітня, Трамп таки зважиться зіпсувати торгові відносини ще й з ЄС, то й Німеччина вибуває.
На виході також стоїть Південна Корея, якій оголосили про 25% мита на ключові імпортні товари, зокрема алюміній та сталь. Південнокорейська сторона намагається провести переговори, навіть делегувавши відповідального міністра до Вашингтона, але наразі без успіху.
Тож серед тих, хто міг би теоретично виграти від торгової війни Трампа з основними постачальниками, лишається лише Велика Британія. До неї наразі претензій найменше, але з дуже простої причини -- вона не панівний імпортер у жодному із секторів американської економіки, а за вартістю її частка у загальному імпорті США становить близько 2%. Так, для Британії США є величезним ринком збуту передусім автомобілів, ліків, іншого транспорту, електрообладнання й у значно менших обсягах -- нафтопродуктів. Але заповнити всі ніші, які звільняться, вона фізично не зможе, бо просто не виробляє потрібних обсягів на продаж.
Європейський Союз стане більш зручним, оскільки понад 70% його основного ринку збуту припадає на країни-члени ЄС. Саме з цією метою Союз і був заснований — для розвитку торгівлі, а не конфліктів. У той же час, частка США в експорті Євросоюзу складає близько 8%, тоді як у європейському імпорті вона навіть менша за 6%.
Насправді в усьому ЄС є лише одна країна, яка дійсно може відчути наслідки похолодання у відносинах між Вашингтоном і Брюсселем, -- це вже згадана Німеччина. На рис. 4 видно прірву між Німеччиною, на яку припадає чверть усього експорту ЄС, і рештою найбільших експортерів Союзу. Німеччина ж є і головним імпортером, саме туди їде 21% усіх імпортованих ЄС товарів.
Що ж, у разі впровадження обіцяних 25% мит на ввіз німецьких авто ця стаття імпорту зменшиться на 10,5 млрд дол. Якщо у загадкове трампівське "все таке" включать автозапчастини, то ще мінус 2,85 млрд дол. А решта? Решта німецького експорту у США -- це ліки, медичне обладнання, вакцини й такі специфічні медичні товари, як "кров, антисироватки, токсини та біокультури". Майже весь неавтомобільний експорт із Німеччини так чи інакше стосується чутливої до стабільних поставок сфери охорони здоров'я. Ось чому, ймовірніше, далі автомобільних бар'єрів Трамп не піде.
Чи стане часткова втрата американського ринку проблемою для німецьких автовиробників? Так, адже це їхній найбільший імпортний ринок. Проте німці завжди діють обачно і не концентрують усі ресурси в одному місці. Щороку вони реалізують автомобілі на суму 174 мільярди доларів, з яких 24 мільярди припадають на США. Це значний і надійний ринок серед численних інших, у які німецькі виробники вже увійшли. Наприклад, Китай закуповує німецькі автомобілі на 16 мільярдів доларів, Велика Британія — на 15,6 мільярда, Франція — на 11,4 мільярда, Італія — на 11 мільярдів доларів, і це далеко не всі країни, оскільки німці постачають авто в багатьох регіонах. Крім того, вони не втратять усі 14% поставок до США, а, скоріше, приблизно половину, і розподілити їх на інші ринки цілком реально протягом року-два.
За прогнозом Kiel Institute, втрати ЄС від 25% мит на весь, не лише автомобільний, експорт до США можуть скоротити європейський експорт на 15-17%, відповідно, у короткостроковій перспективі призвести до скорочення ВВП Союзу на 0,4%. Ще краще ЄС впорається і з запровадженням дзеркальних мит на американський експорт. Звісно, втрати будуть відчутними, більш як 92 млрд дол., або мінус чверть від нинішніх поставок у грошах, але від загального імпорту це лише 1,4%. Хай там як, але якщо на 70% ти забезпечуєш себе товарами власного виробництва, то митні війни даються легше.
Щоб "виграти", США доведеться вийти за межі мит та обмежити власний експорт послуг (переважно ІТ, телекомунікаційних і фінансових), який сягає 35% (430 млрд дол.) від усіх імпортованих послуг ЄС із країн, що не входять до Союзу. Їхній обсяг удвічі переважає експорт послуг із ЄС до США, а головне, їм важко знайти відповідні аналоги. Саме цей удар дійсно буде болісним для Брюсселя. Допоки таких думок у Вашингтоні не озвучували. Технічно це нескладно, а от політично -- значно важче, адже американські техногіганти, які не хотіли б втрачати ринок у 450 мільйонів осіб, активно доклалися до переобрання Трампа.
В умовах введення дзеркальних мит три ключові торгові партнери США мають значно більше впевненості. Варто зазначити, що в цілому Китай, Канада та Мексика можуть втратити приблизно 1,3 трлн доларів у експорті до США. У той же час, Сполучені Штати понесуть втрати вдвічі менші – близько 662 млрд доларів через зниження обсягів поставок до цих країн.
Для Сполучених Штатів збільшення витрат на постачання до Китаю призведе до втрат щонайменше 154 мільярдів доларів. В результаті на китайському ринку звільниться простір для нових постачальників, які пропонуватимуть нафту, соєві боби, автомобілі, літаки, гелікоптери та мікросхеми (див. рис. 5). Згідно з прогнозами, найбільше скорочення поставок з США може бути компенсоване товарами з Японії (+10,4 млрд дол.), Німеччини (+10,4 млрд), Південної Кореї (+8,38 млрд), Бразилії (+6,83 млрд), Франції (+3,92 млрд) та, безумовно, Росії (+3,8 млрд).
Якщо Мексика вирішить ввести мита на американські товари, США можуть втратити понад 240 мільярдів доларів у доходах від експорту до сусідньої країни. Основні втрати будуть пов’язані зі зменшенням продажів нафтопродуктів і зрідженого газу (див. рис. 6). Які країни можуть зайняти цю нішу на мексиканському ринку? Найбільш імовірні кандидати — це Китай (+23,7 млрд дол.), Нідерланди (+10,5 млрд), Канада (+8,75 млрд), Німеччина (+8,26 млрд) та Японія (+6,71 млрд дол.).
Втрати США у випадку введення тарифних обмежень на імпорт до Канади можуть сягнути приблизно 268 мільярдів доларів, що буде співмірно з наслідками для Мексики. Основні втрати пов'язані з секторами пального, автомобілів та автозапчастин (див. рис. 7). На цьому ринку США можуть замінити такі країни, як Китай (+23,3 млрд дол.), Мексика (+13,6 млрд дол.), Німеччина (+8,99 млрд дол.), Нідерланди (+6,56 млрд дол.) та Японія (+6,47 млрд дол.).
Як бачимо, можливі профіти від того, що основні американські торгові партнери почнуть заміняти США на ринках один одного, непорівнянні з їхніми втратами на американському ринку. Навіть КНР, яка у найсильнішій позиції, втратить на чотири сотні мільярдів більше, ніж заробить, заміщаючи США.
Це ще раз підкреслює стійкість сучасної економічної моделі США в порівнянні з їхніми партнерами, але не пояснює, чому ця стабільна модель не задовольняє нову американську адміністрацію. Врешті-решт, це ключовий висновок, який світова торгівля зробить з тарифної війни, ініційованої США. Подальша сегментація глобальних ринків є неминучою, а разом з нею і тенденція до європейської ізоляції в торгівлі, німецька диверсифікація ринків, а також акцент на технологічному прогресі та виробництві послуг в економіках першого світу. Це повільні, але суттєві зміни, і ті, хто їх переживе, точно не пошкодують про це.
Що ж отримає Трамп натомість? В основному, його економічна стратегія намагається збільшити виробництво товарів повсякденного споживання в межах США. Дійсно, з аналізу видно, що Мексика, Канада та Південна Корея користуються надзвичайно вигідними торговими умовами з Америкою, тому бажання зменшити практично повну безмитну торгівлю у цих випадках виглядає обґрунтованим. Інші країни перебувають у набагато менш сприятливій ситуації, проте політика тарифів США щодо них не є особливо жорсткою, що, у свою чергу, робить її вигідною для американської економіки.
Якщо у тебе немає під рукою постачальника, який міг би стати альтернативою (а його не існує), то інфляційна криза і брак певних товарів у короткостроковій перспективі стають неминучими. У довгостроковій перспективі обмеження імпорту може дійсно сприяти розвитку внутрішнього виробництва, але для цього потрібні час і інвестиції. Час є вирішальним фактором, адже всі роки, коли відбуваються трансформації, влада США буде під постійним тиском з боку місцевого бізнесу, який не задоволений нинішніми експериментами — подивіться, як нестабільно веде себе американський фондовий ринок останнім часом. Отже, цілком ймовірно, що терпіння США закінчиться раніше, і замість бажаного імпортозаміщення ми отримаємо лише локальну інфляційну кризу з поверненням до попередніх методів.
