Тисяча днів обмежень: чому Росія продовжує отримувати мільярди на ведення війни?
Серед актуальних вимог санкцій необхідно зазначити перетворення механізму регулювання цін на нафту, заборону на діяльність тіньового флоту, а також вжиття заходів проти Росатома.
У Києві минулого тижня відбулася дискусія щодо можливостей посилення міжнародних санкцій проти агресора та шляхів запобігання їх обходу. На спеціалізованій пресконференції "1000 днів під тиском обмежень: успіхи та невдачі санкцій проти Росії з початку Великої війни. Як посилити тиск?" учасники, серед яких були уповноважений із санкційної політики та члени Ради громадськості, дійшли до важливого висновку: через санкції путінський режим втратив сотні мільярдів доларів. Проте, незважаючи на це, він все ще має достатньо коштів для ведення агресивної війни. Основними причинами цього є нерішучість міжнародної спільноти у розширенні обмежень на критично важливі для російського експорту сектори, недостатній контроль за дотриманням санкцій, а також існування юридичних лазівок, які дозволяють РФ та її партнерам обходити обмеження, зменшуючи їхній вплив. Відтак, Україна пропонує своїм партнерам нові стратегії в санкційній політиці.
МІЖНАРОДНІ САНКЦІЇ: Є ВПЛИВ, АЛЕ РЕЗУЛЬТАТИ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ОЧІКУВАННЯМ.
Серед ключових успіхів санкційної політики за майже три роки повномасштабної війни уповноважений Президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк назвав передусім впровадження Євросоюзом нафтового ембарго проти РФ.
"Донедавна ніхто не міг навіть подумати, що ЄС відмовиться від російської нафти. Але це сталося. Хоча й не без нюансів - маю на увазі збереження постачань трубопровідної нафти, яку деякі партнери продовжують закуповувати. Вважаю, що абсолютно справедливо і чесно буде далі переконувати партнерів та друзів у тому, що від російської нафти треба відмовитися повністю", - наголосив Власюк.
Другим успіхом політики санкцій проти агресора, за його словами, є формування спільноти, що протидіє надходженню до Росії критичних компонентів. Наприклад, до повномасштабного вторгнення РФ в Україну та навіть упродовж перших місяців війни через Об'єднані Арабські Емірати Росія отримувала такі компоненти на сотні мільйонів доларів.
Згідно з останніми даними ОАЕ, постачання певних товарів тепер повністю припинено. Раніше в їхньому переліку критичних товарів, які підлягали посиленому контролю за експортом (такі як мікрочипи та електроніка), налічувалося 20 позицій. Однак тепер цей список було розширено до 50 пунктів, що дозволило їм зрівнятися з іншими країнами-партнерами. Це означає, що новий список діє в багатьох державах, включаючи Південну Корею, Таїланд та Малайзію. В результаті вдалося залучити значну кількість партнерів до спільного переліку товарів, які мають критичне значення для оборонної промисловості терористичних режимів, - зазначив Власюк.
Щодо індивідуальних обмежень, він вважає, що позитивним моментом є розширення санкційних списків, які охоплюють різні категорії осіб, зокрема олігархів та осіб, що мають близькі зв'язки з Путіним. Такі санкції завдають істотного удару, і потенціал для їх подальшого посилення залишається невикористаним.
За словами Власюка, наслідком стало просідання російської економіки: інфляція, стагнація в авіабудуванні, машинобудуванні та проблеми в деревообробній промисловості. Суттєво вплинуло на стан економіки агресора й замороження суверенних активів РФ на 300 мільярдів доларів.
"Росія їх фактично втратила, з ними попрощалися. Те, що вони не конфісковані, - це інше питання. Проте для РФ ці гроші вже третій рік не доступні. І це тільки основні речі, про які говоримо за підсумками тисячі днів війни. Безумовно, цього недостатньо. Та якби в перші дні повномасштабного вторгнення нам сказали, що такі санкції буде впроваджено, ми, мабуть, би не повірили", - наголосив Власюк.
Але, і з цим погодилися всі учасники пресконференції, ще залишається чимало чинників, які ослаблюють санкційну політику. Поміж них - проблема тіньового танкерного флоту, продовження купівлі деякими європейцями трубопровідної нафти та проблема російського СПГ (скрапленого природного газу). Також багато міжнародних бізнесів досі працюють у РФ, санкціями не охоплені цілі галузі російської економіки. Завдяки цьому агресор отримує ресурс для ведення тривалої війни.
Наприклад, Росія отримує близько 20 мільярдів доларів щомісячно від експорту сирої нафти. В результаті, лише прямі витрати на військові цілі в бюджеті країни на наступний рік оцінюються в 140-160 мільярдів доларів, а ще така ж сума може бути закладена в інших статтях витрат.
"Танкерний флот представляє собою серйозну проблему, яка не обмежується лише Росією і існує вже тривалий час. Йдеться про понад тисячу танкерів, які транспортують вуглеводні з країн, що підпадають під санкції, зокрема іранську та венесуельську нафту. На жаль, нинішні правила і логіка міжнародних перевезень через відкриті води ускладнюють можливість санкцій впливати на формування тіньового танкерного флоту", - зазначив уповноважений.
Тому важливо змінювати відповідні політики та регуляції: не керуватися лише конвенціями з морського права, розробленими в ХІХ сторіччі, а реально зрозуміти, що міжнародне право змінилося, як і виклики, з якими стикається людство.
Ще однією актуальною проблемою в санкційній політиці є повільний процес включення російських пропагандистів до міжнародних санкційних списків. Незважаючи на те, що їхній шкідливий вплив давно відомий, а також визнається значна роль російської дезінформації та пропаганди в Європі і США, цей аспект залишається недооціненим.
"І водночас включення пропагандистів до санкційних списків дається дуже складно, багато з них досі не під санкціями. Так само не завжди вдається належно блокувати відповідні інформаційні ресурси. На жаль, партнери не завжди чітко розуміють, що пропаганда - це загальносвітова проблема", - констатував Владислав Власюк.
Роками залишається актуальною і проблема роботи в Росії іноземного бізнесу. Попри вимоги міжнародної санкційної політики, багато компаній працюють у цій країні та поповнюють бюджет агресора.
Мене дивує, чому деякі компанії з окремих держав не залишають російський ринок, навіть коли інші їхні співвітчизники стають жертвами націоналізації в Росії. Наприклад, активи італійського Ariston і данського Carlsberg були конфісковані. Проте уряди не здатні змусити інші компанії з цих країн остаточно розірвати зв'язки з Росією. Це, на мою думку, свідчить про нерішучість як урядів, так і відповідних підприємств, - підкреслив омбудсмен з питань санкцій.
Найгірше, за його словами, те, що де-факто в Росії працюють кілька великих міжнародних банків і компаній, які займаються технологіями в галузі нафтовидобування. Водночас їхній вихід із РФ і втрата агресором технологій нафтовидобування дали б змогу суттєво знизити кількість та підвищити собівартість видобутку російської нафти.
У рамках недоліків міжнародної санкційної політики залишається актуальною закупівля зрідженого газу з Російської Федерації.
"З початку повномасштабної агресії РФ проти України Євросоюз купив російського СПГ на 27 мільярдів євро. Причому темпи закупівель зростають. Особливо після того, як з'явилися пропозиції про остаточну відмову від цього ресурсу. З березня стануть чинними деякі санкційні обмеження, які стосуються заборони перевантаження газу з Росії в європейських портах. І тепер багато країн, особливо Франція та Іспанія, далі ударними темпами закуповують російське паливо, начебто іншого скрапленого газу на ринку немає. А насправді він є", - розповів уповноважений.
Водночас Власюк поінформував, що це питання активно обговорюють під час підготовки майбутніх санкційних рішень ЄС. Але раніше, ніж наприкінці лютого наступного року, нових секторальних санкцій від Євросоюзу експерти не очікують. Та й чи буде в новому переліку заборона придбання російського СПГ - теж питання.
Україна активно веде переговори з партнерами щодо подальшої покупки російських металів та напівфабрикатів ЄС, а також продукції з інших секторів, зокрема, абразивної промисловості (вироби для нафтовидобутку). Наша країна неодноразово пропонувала ввести санкційні обмеження на такі постачання та задовольнити потреби Європейського Союзу за рахунок вітчизняних товарів. Українські підприємства, що функціонують у цих сферах, готові постачати продукцію до Європи в необхідних обсягах.
ЗАВДАННЯ - НАКЛАСТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ САНКЦІЙ НА АГРЕСОРА: СЕКТОРНІ ТА РІЗНОРОДНІ.
За словами директорки з розвитку партнерств Ради економічної безпеки України Агії Загребельської, хоча санкції й діють, не варто очікувати, що вони зупинять агресію. Санкції лише допомагають силам оборони України перемогти ворога, зменшують доступний для Москви фінансовий ресурс.
"Потрібен постійний пошук актуальних вразливих місць у військовій машині Кремля, куди можна було б натиснути. Ті вразливі місця, які є сьогодні, за пів року вже можуть бути не такими вразливими, а можуть, навпаки, "оголитися". Тому санкції - це не статика. Для того щоб санкційна політика була максимально ефективною, необхідні не тільки калібрування і фокусування, а й синхронізація, щоб як Україна, так і її партнери разом "били" саме по вразливих секторах", - вважає Загребельська.
За словами експерта, одним із найбільш вразливих секторів є мікроелектроніка. Росія активно займається імпортозаміщенням у цій сфері, але для досягнення успіху їй знадобляться роки. Тому Україні та її міжнародним союзникам слід максимально використати цю ситуацію.
"І тут багато залежить від відповідальності виробників. Жоден орган не відслідкує увесь шалений рух компонентів так, як це може зробити виробник, відстежуючи власну продукцію. Водночас дотепер жодного виробника мікроелектроніки не притягнули до відповідальності за те, що його продукція опинилася в російській, іранській або північно-корейській зброї. Також маємо країни, які абсолютно свідомо заплющують очі на постачання критичних компонентів до РФ. Приміром, американські посадовці наводять статистику: 90% мікроелектроніки Росія отримує через Китай. Тому важливо працювати з такими складними юрисдикціями, як КНР", - упевнена експертка.
Мова йде про посилення заходів проти придбання Росією виробничих установок та технологічних процесів. Це критично важливо, оскільки надає агресору можливість виготовляти зброю та дефіцитні елементи, доступ до яких на світових ринках Кремль втратив унаслідок санкцій.
"Можемо багато говорити про те, скільки "шахедів" почала виготовляти Росія. Але неможливо збільшити виробництво, якщо не закупити великі партії верстатів. Приблизно на 70% - це верстати з країн санкційної коаліції, які надходять здебільшого через Китайську Народну Республіку (80-90% від загальної кількості)", - розповіла Загребельська.
Вона зазначила, що ми вдячні за те, що європейські країни раніше внесли верстати до санкційного списку. Проте наразі не все європейське обладнання потрапляє під ці обмеження. Також продовжують надходити постачання верстатів з Тайваню та Південної Кореї. Однак у останній час з'явилися обнадійливі новини про зменшення таких постачань, що пов'язано зі залученням військових з Північної Кореї до агресивних дій проти України.
Старша дослідниця Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) Вікторія Вишнівська виокремила чотири основні напрями посилення санкцій: обмеження доступу до стратегічних ресурсів та критичних технологій, запровадження змін в енергетиці та логістиці, посилення моніторингу ефективності санкційної політики, розширення економічних санкцій проти юридичних та фізичних осіб.
Важливо підкреслити, що необхідно обмежити російські можливості в сфері видобутку, експорту та імпорту всього, що стосується мінеральних ресурсів. Метали, такі як хром, вольфрам, літій та багато інших, мають значну цінність для російського військово-промислового комплексу. При цьому мова йде не тільки про експорт чи реекспорт в Росію, а також про технології видобутку, блокування доступу до контрактів, а також про накладання санкцій на фізичних та юридичних осіб, які мають відношення до видобутку, експорту чи реекспорту цих ресурсів, - зазначає Вишнівська.
Агія Загребельська також висловилася щодо посилення обмежень у сфері мінеральних ресурсів. Вона зазначила, що мова йде як про заборони на експорт з Росії, так і на імпорт відповідної продукції до РФ.
Існує поширена думка, що Росія володіє повним спектром елементів з таблиці Менделєєва, і тому немає сенсу вести будь-які дискусії. Проте це лише частина російської пропаганди. Хоча країна дійсно має значні запаси корисних копалин, більшість з них залягає на великих глибинах. Для їх видобутку необхідні західні технології, інвестиції в розробку родовищ та залучення висококваліфікованих фахівців. Як правило, Росія здатна забезпечити свої потреби в більшості ресурсів для військово-промислового комплексу лише на 50% або навіть менше, а решту вона змушена імпортувати, - зазначила Загребельська.
Крім того, значна частина ресурсів, видобутих у Росії, має нижчу якість порівняно з мінералами, отриманими з родовищ інших країн. Незважаючи на це, Кремль продовжує заробляти мільярди на їх продажу.
В той же час, значна кількість цих мінералів не підпадає під санкції, що дозволяє їх вільний продаж. Тому нам необхідно зосередити зусилля на покращенні ситуації, розширюючи санкційний перелік та запроваджуючи суворий моніторинг дотримання санкційних заходів.
Учасники пресконференції акцентували увагу на важливості обмеження доступу агресора до західних технологій, підкреслюючи, що це стосується не лише критично важливих технологій, а й ширшого спектра інновацій.
"Ми часто стикаємося з новинами про те, що в різних російських дронах або ракетах виявляють деталі та обладнання, виготовлені в країнах Заходу. Нещодавно ми провели презентацію, присвячену подібному випадку, але стосовно північно-корейської ракети. Тоді ми дійшли висновку, що повністю заборонити постачання мікроелектроніки та критичних технологій неможливо, хоча ускладнити цей процес реально. Це стосується розширення переліку товарів, що підлягають експортному контролю при постачаннях до Росії. Також мова йде про запровадження вторинних санкцій проти країн, які реекспортують ці товари до РФ, квотування експорту та підвищення стандартів фінансової звітності тощо," - зазначила Вікторія Вишнівська.
В енергетичному секторі, де зроблено важливі кроки проти російської нафти і нафтопродуктів та є перспективи впровадження хоча б мінімальних обмежень щодо російського СПГ, на думку експертів, фактично відсутній прогрес у впровадженні санкцій проти одного з найбільших донорів бюджету держави-агресора та лобіста російських економічних інтересів у світі - Росатома.
"Це виглядає практично фантастично в деяких аспектах, особливо з огляду на глибокий взаємозв'язок ядерної енергетики Росії з енергетичними сферами багатьох інших держав, а також з енергетичною системою в цілому", - зазначила Вишнівська.
Агія Загребельська висловлює свою думку: "Росатом зовсім не є символом мирного використання атомної енергії. Його діяльність охоплює не лише постачання мікроелектроніки, але й ядерну зброю, а також безпілотники. У Росатомі зосереджено настільки багато різних функцій... Він перетворюється на мультифункціональну структуру, яка діє виключно в інтересах Кремля. Тому ми сподіваємося, що наші партнери звертатимуть на це питання все більше уваги".
Згідно з висловлюваннями Олександра Лємєнова, засновника StateWatch / TrapAggressor, Росатом представляє собою потужну корпорацію, що охоплює десятки різних компаній, у тому числі й ті, які забезпечують функціонування військово-промислового комплексу. Незважаючи на численні звернення з боку України, ця структура протягом багатьох років залишалася поза рамками міжнародних санкцій.
"Усі закривають очі на реальність, і всіх це влаштовує. Чому так? Просто задумайтеся: Туреччина, Єгипет, Іран, Індія, Китай – це ті країни, де Росатом зводить атомні реактори та електростанції. Багато з них не надто дружні до нас і демонструють певну лояльність до Кремля. Крім того, Росія також будує атомні електростанції в Бангладеші. Водночас у Франції державна компанія, яка забезпечує 54-56% електропостачання, закуповує російський збагачений уран, а відпрацьоване паливо повертається назад до Росії. Таким чином, і Франція також має певну залежність від Кремля. Хоча технології будівництва АЕС у цій країні відрізняються від російських", - зазначає експерт.
Значним є вплив Росатома і на низку інших країн Європи. Так чи інакше стосується це 15 держав, що входять до ЄС. І вплинути на їхній власний інтерес у цьому випадку, за висновками експертів, на жаль, дуже складно.
Однак це не свідчить про те, що Україні не слід постійно піднімати питання санкцій проти російського атомного гіганта на міжнародній арені. Росатом - це не лише фінансова складова (згідно з різними оцінками, він забезпечує Росії щорічно від 5 до 10 мільярдів доларів), але й важливий інструмент геополітичного впливу країни-агресора.
"Обов'язково потрібні контроль експорту енергоресурсів, блокування так званого тіньового флоту й обмеження на арктичні проєкти РФ, блокування розширення навігації РФ через контроль Північного морського шляху, блокування доступу до технологій, запровадження повноцінних масштабних санкцій проти Росатома (адже половинчасті рішення простіше обходити), оптимізація обмежень на транзит через РФ товарів, модернізація механізму цінового обмеження на сиру нафту (так званий прайс-кеп)", - підсумував завдання для формування міжнародної санкційної політики на найближчу перспективу Олександр Лєменов.
