США та Європа "передали" Грузію під контроль Росії. Висновки для України.
Грузинська революція зазнала поразки. За подіями у Сакартвело в прямому ефірі спостерігав цілий світ - але нічого не зробив. Та і що можна було вдіяти, коли вибори відбулися де-юре демократично? Хоча всі чудово розуміють, що коли до влади приходять прокремлівські сили, без фальсифікацій і обману не обійшлося. Але яким чином демократична Грузія могла знову навернутися до Москви? І чи можливе повторення такого сценарію у Україні?
Президентом Грузії став колишній російський футболіст Міхеїл Кавелашвілі, і це свідчить про те, що Росія почала повертати свої позиції на так званому "пострадянському просторі". Усе це відбувається внаслідок "специфічної політики" колективного Заходу, коли країнам, які прагнули вирватися з-під гніту Москви, допомагали таким чином, щоб Росія не програла. Виходить так, що Сполучені Штати і Європа "злили" Грузію Росії. То що, Україна наступна?
Слід зазначити, що в 2008 році Україна та Грузія мали реальні можливості для вступу до НАТО. Проте, рішуча позиція Німеччини та Франції, які виступили категорично проти їхньої інтеграції, на тривалий час позбавила грузинів і українців можливості стати частиною цього оборонного альянсу.
Грузія більше не планує вступати до НАТО і не має наміру це робити в майбутньому. Можливо, новообраний президент Міхеїл Кавелашвілі вже в січні 2025 року ініціює подачу заявки до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка перебуває під контролем Москви. До складу ОДКБ входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан, тоді як Вірменія призупинила свою участь у 2024 році. Чи може Грузія зайняти місце Вірменії в цьому альянсі?
Можна із впевненістю сказати, що на Бухарестському саміті НАТО в 2008 році канцлер Німеччини Ангела Меркель та її політичний подільник, президент Франції Ніколя Саркозі свідомо підставили Україну та Грузію під вторгнення агресивної Росії. Наглухо перекривши можливість надання їм Плану дій щодо членства в Альянсі. Чим не забарився скористатися російський диктатор Путін. Вторгнення Росії в Грузію відбулося незабаром після саміту НАТО, - в серпні 2008 року, а в Україну - в лютому 2014 року.
Після московської акції, що призвела до обрання Міхеїла Кавелашвілі на пост президента Грузії, можна очікувати подібних політичних маневрів з боку Кремля і в Україні. Як і в 2008 році, Грузія в 2024 році стала для Путіна майданчиком, де він тестує варіанти дестабілізаційних дій, які згодом можуть бути використані проти нашої країни.
Грузія не змогла здобути своє право на свободу та можливість самостійно визначати своє майбутнє і зовнішню політику без впливу з боку. Ця ситуація повинна стати важливим уроком для нас, українців. Потрібно ретельно проаналізувати всі помилки та стратегічні прорахунки колишньої президентки цієї країни, Саломе Зурабішвілі. Варто також звернути увагу на те, що протягом всього свого президентства їй не вистачило рішучості звільнити заарештованого експрезидента Міхеїла Саакашвілі, внаслідок чого він потрапив у руки прибічників Путіна.
Не виникає сумнівів, що після успішної кампанії Кремля в Грузії, найближчим часом вони інвестують великі кошти та докладуть значних зусиль для створення промосковської політичної сили в Україні, умовно названої "Спокійна та щаслива Україна". Це буде аналог "Грузинської мрії", на обіцянки якої в значній мірі повелася грузинська виборча аудиторія. "Спокійні та щасливі українці" готові будуть обіцяти громадянам все, що душа забажає, лише б отримати їх голоси. Хоча обіцянку "перестати стріляти" вони можуть переформулювати в "перестати чинити опір". На їхню думку, "війна не може тривати вічно, тому її слід завершити "миром" з Росією на її умовах", що врешті-решт призведе до капітуляції перед Москвою.
Грузія вчинила своєрідне "політичне харакірі", але більшість грузинів, які віддали свої голоси за промосковського кандидата, усвідомлять це лише тоді, коли буде вже занадто пізно. Сценарій перевороту, що маскується під вибори Кавелашвілі, просякнутий слідами Москви. Кремлю не вдалося приховати своїх намірів.
Враховуючи, що 20% міжнародно визнаної території Грузії нині перебувають під російською військовою окупацією, обрання в президенти московського ставленика де-факто легітимізує загарбання грузинських земель. Це трагічний день для тих, хто в цій країні сповідував принципи демократії, боровся та підтримував її прозахідний, європейський вибір.
Невдовзі Грузія може перетворитися на авторитарну однопартійну країну, що опиниться під впливом Росії, тоді як Захід залишиться байдужим до можливих дій російських спецслужб і фінансових вливань. Відновлення радянських порядків у Грузії стане трагедією не лише для грузинського народу, а й для українців. Адже Путін, використовуючи набутий досвід маніпуляцій з грузинським електоратом, фальсифікацій і підтасовок, може реалізувати подібні стратегії на українських землях, але в значно масштабнішому вимірі.
Наступним етапом дій промосковської політичної мафії в Грузії очікуються репресії проти опозиційних сил. Противники кремлівського режиму можуть бути затримані за сфабрикованими звинуваченнями або знищені фізично. Лише небагатьом вдасться втекти в вигнання. Російський лідер не здатен запропонувати нічого принципово нового. Очікуються вбивства опозиційних політиків, правозахисників, активістів, журналістів, митців та науковців. Виконавців, як і в Росії, навряд чи вдасться знайти. Грузинське суспільство буде піддаватися залякуванню та терору, змушуючи противників проросійського режиму замовчувати або ж застосовуючи силу для їхньої ліквідації.
Після 33 років самостійного існування Грузія знову опинилася під контролем російської імперії. Це можна порівняти з ситуацією, коли особа, втікаючи з в'язниці та насолоджуючись свободою, зрештою вирішує повернутися назад. Хоча в таких умовах її свобода буде повністю обмежена, проте щодня їй буде гарантовано мінімальне забезпечення.
Таку російську пропозицію прийняла частина грузинського населення, але вирватися з жорстоких обіймів Москви буде значно складніше, ніж у 1991 році. Кремль проаналізує всі свої попередні помилки, допущені під час розпаду Радянського Союзу, і докладе максимум зусиль, щоб Грузія назавжди залишалася під контролем Російської Федерації.
На століття з моменту створення СРСР, наприкінці 2022 року, Путін задумав відновлення цієї структури, що стало однією з причин початку Великої війни. Очевидно, що без участі України російський лідер не міг уявити собі повноцінне відновлення Радянського Союзу. Проте поразка демократії в Грузії відкриває для Москви нові можливості. Наприклад, у 2025 році Кремль може здійснити повний контроль над Білоруссю, усунувши узурпатора Лукашенка.
Тоді Путін, умовний ПостЛукашенко та нібито президент Грузії Міхеїл Кавелашвілі збираються разом у Біловезькій Пущі та проголошують утворення нового державного об'єднання - назвімо його Суверенним союзом соратників Росії (СССР). Отже, улюблена Путіним абревіатура одним розчерком пера повертається до життя. А російський диктатор при цьому наголосить, що двері для всіх охочих добровільно вступити до нового СССР відкриті. А особливо в СССР чекають на приєднання "братньої" України.
Необхідно ретельно проаналізувати уроки, які Україна може отримати з державного перевороту, що стався на наших очах у Грузії. Адже відмова грузинського народу від власних ідентичностей відбувалася поступово і призвела до руйнівних наслідків для нації. Партія "Грузинська мрія" змогла перетворити Грузію на зразок катастрофи. А якщо ви наважуєтеся критикувати її лідера Бідзіна Іванішвілі відкрито, то можете втратити роботу, якщо ви державний службовець. Або, що ще гірше, повернувшись додому, ви можете натрапити на бандитів у толстовках і масках, які чекають, аби "обговорити" з вами ситуацію.
Грузинів вдалося залякати? Донедавна більшість населення Грузії вважало, що їхнім інтересам краще відповідає членство в Європейському Союзі - мільярдні інвестиції з фондів розвитку ЄС, вільний рух товарів, капіталу, послуг і людей в рамках Шенгену... Однак на виборах - перемогли ставленики нечистого на руку олігарха, який напряму зав'язаний на Росію.
Ті, хто в Грузії вважали, що можна просто пережити зло, аби уникнути конфлікту з Москвою, тепер на власному досвіді усвідомлять, як їх почнуть притягувати до відповідальності за критику влади в Facebook або інших соціальних платформах. Як і в Росії, заблокують YouTube, а доступ до альтернативних джерел інформації буде повністю обмежено.
Усі, хто пережив російське поневолення, усвідомлюють жахливі наслідки можливого повернення під контроль Москви. Грузинська революція була придушена на очах усього світу, і на Заході вважали, що порятунок демократії в цій країні - справа безнадійна, тому не варто навіть намагатися її врятувати.
З трагедії Грузії українці повинні винести кілька важливих уроків для себе:
1. Жодна сусідня з Росією країна не обере проросійський уряд, якщо вона існує як вільна демократія.
Росія здатна формувати уряди-союзники лише через підкуп політиків, маніпуляцію виборами, терор, а також через розповсюдження москвської пропаганди і дезінформації.
3. Будь-який проросійський уряд на території "пострадянського простору" виявиться авторитарним або перетвориться на повноцінну диктатуру.
В 2025 році в Україні можуть пройти президентські вибори. Тому український народ вже зараз мусить провести роботу щодо детального аналізу помилок, котрі були зроблені в Грузії. Щоб задурити голову грузинському електорату, меседж "Грузинської мрії" та російської пропаганди був таким: "Голосуйте за нас, інакше Москва знову почне з вами війну, а Росія вже воювала і забрала 20 відсотків території Грузії".
В Україні можливим лозунгом "Мирнощасливих українців" може стати: "Війна з Росією не може тривати вічно. Тому краще поганий мир, ніж вічна війна. Вибираючи мир, ви обираєте спокійне майбутнє для України". Отож українці мусять усвідомити, що в 2025 році їм доведеться зробити нелегкий вибір між ефемерним "миром" на російських умовах, який неминуче закінчиться повною окупацією, або продовженням боротьби за українське демократичне європейське майбутнє. Вибір, звісно, мають зробити самі українці.
