Президент України Володимир Зеленський 6 грудня вніс у Верховну Раду законопроєкт «Про економічний паспорт» під номером 6394. Запровадження подібної інновації Зеленський анонсував ще навесні.
«Хочу повідомити, що незабаром ми запропонуємо механізм для втілення в життя однієї з моїх передвиборчих обіцянок, а саме – про економічний паспорт українця. За ним усі діти, народжені в Україні, до моменту настання 18 років, зможуть отримувати кошти від користування та видобутку надр України, що будуть накопичуватися на їхньому персональному депозитному рахунку в банку», – заявив Зеленський.
За його словами, після досягнення повноліття громадяни зможуть витратити кошти для здобуття вищої освіти в Україні чи купівлю власного житла.
Ідея зробити надра реальним народним надбанням не нова. Найбільш успішні країни вже кілька років експериментують із «базовим доходом». Цифровізація і автоматизація процесів ведуть світ зростання безробіття. Людей, так чи інакше, доведеться якось забезпечувати, коли світові не потрібна буде така кількість робочої сили.
Разом з тим, кожна з країн напрацювала власні механізми вилучення природно-ресурсної ренти на користь власника природних ресурсів. Наприклад, у Канаді земля, надра, водні ресурси, гідроелектростанції перебувають у громадській власності, але рента надходить до бюджету провінцій. У тій же Росії Стабілізаційний фонд не передбачає права громадян на відкриття особових рахунків – російська влада вважає, не можна людям давати гроші на руки – проп’ють, промотають.
У свою чергу Володимир Зеленський вирішив у дуже дивний спосіб виконати свою передвиборчу обіцянку щодо економічного паспорта українця. По-перше у програмі кандидата зазначається, що «КОЖНА дитина матиме право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ (надра, землі тощо)», а не дитина народжена після президентських виборів-2019. Це 100% сегрегація українських дітей і їх батьків. Чим діти народжені до 2019 року відрізняються від дітей, яким «пощастило» народитися за президентства Зеленського? По-друге: усі Громадяни України – у повній відповідності до Конституції України – повноправні господарі своєї країни і її природних багатств. Тому, президент, як гарант Конституції (кандидат може в чомусь помилятися!), як ніхто інший має усвідомлювати те, що процес запровадження економічного паспорту українця не може бути вибірковим, адже він безпосередньо пов’язаний з матеріальним добробутом кожного громадянина України. У протилежному разі засадничі принципи Основного закону України – РІВНОСТІ і СПРАВЕДЛИВОСТІ буде знівельований.
Нажаль, економічні паспорти від президента Володимира Зеленського — лише чергова фікція. Така ж фікція, як закони про всеукраїнський референдум чи імпічмент президента – згідно з ними референдум не проведеш, а президента не відсторониш.
Щоб зрозуміти, що питання «економічного паспорту українця» — лише політтехнологія, гадаю, достатньо вище перелічених причин. Проте, кому цього замало давайте зануримося у це питання глибше. А також змоделюємо, що треба робити з природніми активами, якими громадяни України де-юре володіють (за Конституцією).
Кому належать вугільні шахти, заводи, газети, пароплави? Олігархам. А повітря, яким літають літаки? Річки, якими перевозяться вантажі? Земля? Надра? Ці природні багатства, які мають перебувати у власності кожного українського громадянина, насправді є нічийними, неврахованими та приносять користь лише тим, хто вчасно зрозумів справжню ціну дармівщини. На сьогоднішній день можна сміливо стверджувати, що кожен мешканець України недоотримує тисячі доларів, які могли б суттєво змінити життя кожного окремо взятого громадянина та суспільства загалом.
Проте, коли українська влада сповідує принцип: Друзям – все, ворогам – закон, сподіватися на рівність і справедливість її рішень не приходиться.
Окремі наближені до вищого керівництва держави підприємницькі інтегровані утворення, маючи мільярдні обороти, сплачували і продовжують сплачувати символічну рентну плату.
Так, Верховна рада ухвалила у цілому Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» так званий «ресурсний» закон, який підвищує податки для українців і цілого ряду підприємств малого, середнього та великого бізнесу. Уникнути підвищення податків, за оцінками економістів, вдалося лише декільком галузям, серед який марганцевий бізнес Ігоря Коломойського. У нього в Україні – монополія на видобуток цієї сировини. За оцінками економістів, в середньому, вартість поблажки Коломойському вартує бюджету України $21,5 млн на рік — приблизно 600 млн. грн.
До відома. У 2020 році рентні платежі в держбюджет становили 52,5 млрд грн, а в 2021 році вони плануються на рівні 41,6 млрд грн (у тому числі 439,5 млн грн — в спецфонд). Бюджетна декларація на 2022-2024 роки, схвалена Кабміном, передбачає, що рентні платежі в держбюджет у 2022 році зростуть до 45 млрд грн, у 2023 році — до 49,4 млрд грн, у 2024 році — до 51,2 млрд грн.
Тому, гадаю, 600 млн. грн. – саме стільки закладено в бюджеті наступного року на фінансування Бюро економічної безпеки, були б не зайвими для держави і платників податків.
Очевидно, що на лице факт неефективності системи управління в державі, яка сприяє тому, що представники влади на власний розсуд, безконтрольно і беззвітно розпоряджаються надбанням усього українського народу. Хоча саме кандидат в президенти Зеленський обіцяв радитися з усіх важливих питань з народом на референдумах.
Що ж робити?
Україні потрібна нова соціально-економічна доктрина. Окремі науковці і економісти пропонують доволі цікаву ідею створення поряд з державним бюджетом громадського бюджету, з якого фінансувалися громадські програми, наповнювалися пенсійні та стабілізаційні фонди, інші суспільно важливі напрямки.
З цього бюджету частина коштів, отриманих від ренти пропонують направляти:
По-перше, на відтворення природних багатств країни, розвиток заповідних зон, очищення річок, розвідку надр, на екологічні програми. Ми повинні не тільки експлуатувати природу країни – ми маємо в міру можливостей відтворювати природні багатства, думаючи про майбутнє.
По-друге, на забезпечення майбутнього нації. Для цього необхідно створити Національний рентний фонд, де кожен громадянин України матиме свій власний депозитний рахунок, на який постійно нараховуватимуться доходи від ренти.
По-третє, на розвиток охорони здоров’я, освіти, програм для захисту малозабезпечених.
По-четверте, на формування Пенсійного фонду. За кілька років кількість пенсіонерів в Україні перевищить кількість працюючих громадян. На сьогоднішній день він формується із відрахувань працюючих громадян. А завтра? Рентна Палата також дає змогу дати відповідь на поставлене запитання.
Ще один актив на який чомусь не звертає увагу нинішня українська влада – це земля. Земля може залишатися суспільним благом і служити суспільству, навіть переходячи у приватне користування. Для цього достатньо піти англійським шляхом і ввести компенсаційні платежі. Латифундисти можуть і надалі володіти своїми неозорими полями та садами, але при цьому вони перетворяться на донорів для суспільства, для громадських інститутів та для розвитку соціальної сфери в Україні або їм доведеться вийти з права землекористування.
Завдяки такому підходу вирішується суперечка про доцільність перетворення землі на товар. Земля залишається суспільним благом, але при цьому знаходить конкретних господарів, які отримують можливість користуватися землею як ресурсом.
Переконаний, що нинішня українська влада не налаштована на системний підхід у вирішенні цього питання. Ще одним опосередкованим підтвердженням цьому – ініціатива президента Зеленського про запровадження множинного громадянства в Україні. Проте, навряд чи хтось з команди президента переймається таким дріб’язковим питанням – чи будуть нові громадяни України, які ніколи її не бачили на власні очі, претендувати на частину від природньої ренти чи ні? Гадаю, не переймалися. Адже ініціатива запровадження «економічного паспорту українця» — лише політтехнологія спрямована забезпечити додаткові відсотки до електорату Володимиру Зеленському і його політичній партії «Слуга народу». Цікаво, що технологія ця ненова, ідею природньої ренти активно експлуатували російські політичні структури – в далекому 2003 року партія «Родіна» на чолі із Сергієм Глазьєвим отримала майже феноменальний результат – понад п’ять мільйонів голосів і зуміла створити свою фракцію у Державній Думі. У 2021 році тему експлуатувала «Справедлівая Росія», але це був 2021 рік, тому експлуатувала так, щоб ненароком не набрати більше голосів, ніж можна і потрібно.
Звичайно, те, що ідею природньої ренти використовували політичні партії в Росії не робить її апріорі непридатною для України. Навпаки. Україна і світ переживають період коли Транснаціональні корпорації можуть без проблем купувати підприємства у будь-якій країні світу. Тому, в разі запровадження системного підходу у питанні отримання зиску з природних ресурсів може стати благом для усіх українців: рентні відрахування будуть йти не до кишені представників середовища глобалістів, а до громадського бюджету країни (громадян України). Націоналізм перетворюється на іншу площину: він перестає бути прив’язаним до ідеї побудови національної держави. Він перетворюється саме на свою першооснову – патріотизм, тому що суспільство, країна, знаходячи власний бюджет і власну стратегію, перетворюються на самостійного суб’єкта, що входить у договірні та взаємовигідні відносини з промислово-фінансовими групами.
