В продовження обговорення теми лівих та ультралівих організацій, хочеться торкнутись діяльності двох, на мою думку, цікавих структур, з точки зору внутрішнього структурування – «FARС» та «Antifa».

FARС (Революційні озброєні сили Колумбії) очолювали список радикально-партизанських угрупувань, що діяли на території Колумбії. Конфлікт між владою та терористичною організацією вважається одним із найдовших у світовій історії. Свою діяльність «наркопартизани» почали в 60-х роках минулого століття, як військове крило комуністичної партії Колумбії. Серед способів акумуляції коштів для підтримання боєздатності організацій FARС займалась торгівлею наркотиків, зброї, збирали «податки» з великих виробників кокаїну та викраденням заручників.

З 2001 року США внесло FARС в список терористичних організацій, пізніше це зробив і Єрвросоюз. Однак Куба та Венесуела наполягали, що підриви, терористичні акти, вбивства політиків, викрадення людей і примус підлітків до війни з владою це є виключно повстанська діяльність на основі боліваріанських ідей.

На передодні 2000-х FARС вчинила публічну страту 3-х американців, активістів руху за права індіанців, котрих партизани звинуватили в причетності до ЦРУ. Загалом, до 2008 року FARС викрали близько 1000 осіб, з яких мінімум 522 загинули.

Паралельно влада агітувала звичайних землевласників до створення власних груп самозахисту та забезпечувала їх озброєнням.  Екс-президент Колумбії (2002-2010 рр.) Альваро Урібе закликав «громити всіх, хто нападає зі зброєю, не дивлячись на форму та знаки розрізнення, а з 2007 року правляча влада перейшла в наступ зосередивши дії на мобільних підрозділах із допомогою авіації. В результаті чого чисельність FARС зменшилась у двічі та було нейтралізовано близько 100 командирів.

В 2008 році від інфаркту помер лідер та засновник організації – Мануель Маруланда. На його місце прийшов Альфонсо Кано, котрий згодом був нейтралізований колумбійським спецназом. В 2011 році Родріго Лондоьо Єчеверрі (Тимолеон Хіменес), що став наступником почав свою діяльність із пропозиції до перемир’я. На той час діючий президент (2010-2018 рр.) Хуан Мануель Сантос прийняв пропозицію і розпочався процес примирення. З 2014 року уряд та повстанці домовились вести спільну боротьбу з незаконним обігом наркотиків, а через два роки сторони завершили воєнні дії. Восени 2016 року Президент Сантос та лідер FARС Хіменес підписали мирну угоду, а вся боротьба проти влади була перенесена лише у правову площину.

В жовтні того ж року був проведений референдум де 50.21% голосів виступали проти мирного договору з повстанцями. Лідером протесту став колишній президент Урібе, на його думку всі злочинці повинні бути в тюрмі та не мають права засідати в Конгресі. За різними експертними думками такий результат референдуму був зумовлений тим, що близько 60% населення не з’явилось на виборчі дільниці через неприйняття FARС, адже більше 50 років проливалась кров мирного населення у боротьбі терористичного наркоугрупування за домінування у регіонах.

Розпалити повторно озброєний конфлікт в 2019 році прагнув один із лідерів FARС Іван Маркес, більшість членів організації його не підтримала, однак більш радикальні представники FARС висловили свою готовність до об’єднання із Армією національного визволення Колумбії (колумбійська ліворадикальна організація). На такі дії прослідувала доволі різка реакція президента Івана Дуке — він наказав видати ордери на арешт екс-бійців повстанських загонів.

На сьогодні чисельність організації складає близько 5 тисяч осіб не беручи до уваги близько 1500 озброєних селян, готових в разі необхідності надати повстанцям підтримку. Під контролем FARС знаходиться 5 департаментів (10-15% території Колумбії), більшість це віддалені сельви в яких присутність влади відсутня. На цих територіях діє своя влада, закони, поліція та суди. Тепер це не військовий підрозділ, а скоріше озброєнні комуни, що відмовились від інституту приватної власності і впевнені у тому, що побудували тут істину модель соціалізму. Єдиним бізнесом під контролем партизанів є вирощування коки, саме на цих землях виробляється більше 60% знаменитого колумбійського кокаїну. «Мито» за охорону плантацій колумбійських «бізнесменів» йде на фінансування партії «Загальна революційна альтернативна сила».

В різний час чисельність «народної армії» FARС налічувала від 8 до 20 тисяч бійців, як чоловіків так і жінок (приблизно 60/40%). Четверту частину організації складали підлітки, які використовувались як інформатори та воєнні. У 2016 році за даними самої організації в лавах угрупування нараховувалось 21 дитина віком до 15 років. Територія, що була під контролем організації, а це здебільшого південно-східні провінції країни, становила від 20% до 45% території Колумбії. Доповідь колумбійського Національного центру історичної пам’яті опублікував звіт щодо втрат за практично п’ятдесятилітню війну в якому йшлось про загибель щонайменше 220 тисяч осіб, в тому числі 177 тисяч із числа мирного населення та 45 тисяч зниклих безвісти, ще більше 5 мільйонів громадян стали біженцями. Перш за все, такої могутності організація досягла за рахунок рекрутування бідного прошарку населення.

Що стосується іншого ультралівого руху Antifa (скорочення від терміну антифашизм), то вони перед собою ставлять за ціль боротьбу з фашизмом, неонацизмом та расизмом. Дане об’єднання веде свою історію ще з Італії та Німеччині у період після Першої світової війни.

В сьогоденні термін «Antifa» описує автономні озброєні групи, що борються проти того, що вони рахують за фашистські тенденції, а саме: націоналізм, расизм, неонацизм, антисемітизм, ксенофобію, гомофобію і все що можна віднести до дискримінації. Даний рух не є концентрованою формою, тому методи боротьби та досягнення своїх цілей можуть різнитись від мітингів, пікетів, конференцій, кінопоказів, дискусій і графіті-акцій до зриву і блокування, в тому числі насильницькими шляхом, заходів ультраправих організацій їх символіки, атрибутики, побиття активісті та інше. Особливістю груп є використання прямої дії, як в мережі інтернет так і в реальному житті.

Даний рух поширений по усьому світу, в тому числі і в Україні. Однак в 2020 році під час протестів, приводом яких стало вбивство Джорджа Флойда, ультраправі не втратили можливість знову заявити про себе. Так, під час найактивнішої фази протестів в США, правоохоронні органи повідомляли про посилення активності представників руху Antifa  та їх причетності до мародерської діяльності.

Тодішній президент США Дональд Трамп грозив у Твітері визнати рух терористичною організацією, а екс-міністр Юстиції Вільям Барр заявляв, що за безладами, які пронеслись країною стоять антифашистські організації та анархісти. Пізніше вияснилось, що під час розмови Трампа з лідером республіканців у Палаті представників Кевіном Маккарті останній наголосив, що Аntifa не захоплювала Капітолій, а це були члени руху пропрезидентського MAGA (Make America Great Again).

Приклади подібних організацій виступають яскравою демонстрацією того, наскільки радикальними можуть ставати структури, які декларують абсолютно мирну першочергову мету. Досить часто, криваві методи досягнення влади криються за великими благими намірами, такими як: рівноправність всіх громадян, чого намагалися добитися представники FARС, при цьому викрадаючи та тероризуючи місцеве населення. Чи, наприклад, Antifa які виступають проти расизму, дискримінації, і в той же час за повалення «білого уряду». Люди зі зброєю та без контролю можуть продемонструвати ті риси, котрі в звичайні ситуації не припустимі та рахуються асоціальними.

Нажаль подібні приклади є не лише історичними, а послідовники подібних організацій формують підпільні структури та плекають надію на відновлення діяльності за допомогою радикальних методів. Світові тенденції створюють всі умови для активізації подібних організацій: локальні конфлікти, активізація сепаратистських настроїв в різних країнах Європи, новий виток конфлікту в Афганістані та країнах Близького Сходу, чи конфлікт на Сході України – все це породжує нові організації, які бачать можливість досягнення поставлених цілей лише за допомогою насилля.

Вже зараз можна сказати, що діяльність подібних організацій може стати однією з найбільших загроз для світового порядку. Але головне питання полягає у тому, наскільки добре засвоєні уроки історії тими, хто має безпосередній вплив на геополітичні процеси?

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here