Громадська думка — це стан масової свідомості, в якому виражається відношення (приховане або явне) різних сукупностей людей —  громадськістю —  до явищ, подій і фактів соціальної дійсності, що зачіпають їхні потреби та інтереси. Громадська думка діє практично у всіх сферах життя суспільства. Як правило, в якості об’єкта висловлювань виступають лише ті факти і події дійсності, які викликають суспільний інтерес, відрізняються значимістю та актуальністю.

Найчастіше процеси формування і функціонування громадської думки є результатом цілеспрямованого дії різного роду державних установ, політичних організацій, засобів масової інформації та інших громадських інститутів.

Політики і політологи відзначають найважливіше значення соціологічних опитувань, як один з найнеобхідніших інструментів виявлення громадської думки.

Що показують останні моніторинги громадської думки:  що є найбільш важливим для українців? Куди рухається країна? Які процеси є особливо негативними — з точки зору громадян України? 

Коментує  Ольга Балакірєва, завідувач відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій  ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», голова правління ГО «Український інститут соціальних досліджень ім.О.Яременка» , голова правління ГО «Центр «Соціальний моніторинг»

Одним із традиційних індикаторів оцінки ситуації є думка населення щодо того «чи в правильному, чи не в правильному напрямі розвиваються сьогодні події в Україні?». За даними моніторингу громадської думки, який постійно проводять Центр «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка, в грудні 2019-го року майже 55% вважали, що ситуація розвивається в правильному напрямі, а 45% — що в неправильному.

Але навесні 2020-го року ситуація кардинально змінилась, і протягом останнього року з незначними коливаннями приблизно три четверті населення (72-78%%) вважають, що ситуація розвивається в неправильному напрямку і лише близько чверті (22-27%%) вважають, що ситуація розвивається в правильному напрямку. 

Схожі результати презентують й інші соціологічні центри. Так, за результатами опроса, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці квітня цього року — 65% українців вважають, що країна рухається в неправильному напрямку, 22% — в правильному, а 13% — не визначились. 

За даними Центру ім.Разумкова (опитування проведене 22-28 квітня ц.р.) 24% респондентів вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, 61% дотримуються думки, що події розвиваються в неправильному напрямі.  Безумовно, оцінки залежать від політичних уподобать опитаних та їх ставлення до влади, що має регіональні особливості. Кращі оцінки дає молодь (18-29 років), мешканці обласних центрів, виборці парії Слуга народа», мешканці Центрального регіону. Найгірше оцінюють напрямок розвитку країни мешканці Донбасу та Півдня.

Серед проблем, які турбують населення України, до першої п’ятірки (більше 90% визнали високий рівень важливості) входять проблеми, які ґрунтуються на економічній складовій – це інфляція та зростання цін, висока вартість комунальних послуг і занепад економіки; вирішення воєнного конфлікту на Сході країни; а також – корупція та кумівство у владі. Час від часу ці позиції міняться містами, але за середнім балом вони очолюють рейтинг проблем останні декілька років. 

Переважна більшість опитаних зазначають високий рівень важливості таких проблем: відсутність роботи, безробіття (за даними опитування у квітні – 87% визнали цю проблему високого рівня важливості), зростання податків і зборів з боку держави (84%), збагачення олігархів і зубожіння простих людей (84%), недостатній професіоналізм влади (83%), якість і темпи реалізації реформ у країні (82%), соціальна несправедливість (80%), стан екології, навколишнього середовища (76%), залежність від зовнішнього управління з боку інших країн або міжнародних організацій (75%), проблеми зношеності житлово-комунального господарства та якості послуг у цій сфері (74,5%), еміграція українців за кордон та трудова міграція (72%). При цьому лише кожний п’ятий вважає, що Україна здатна подолати існуючі проблеми та труднощі протягом найближчих кількох років, ще майже 50% ˗ що вона здатна їх подолати у більш віддаленій перспективі, а майже чверть вважають, що не здатна їх подолати.

Окремий аналіз щодо проблеми зовнішнього управління, на якій експерти наголошують від часів президентства В.Ющенка. Вивчення громадської думки було епізодично розпочато у 2010 році, але системно увійшло до питань моніторингових вимірів різних соціологічних центрів після подій 2014 року, які призвели до втрати частини території країни.

 В нашому моніторингу ЦСМ/УІСД ми питаємо, чи вважать респонденти, що Президент України, Кабінет міністрів, їхня діяльність залежна від зовнішнього управління чи не залежна. І можна побачити, що тут немає якоїсь значної динаміки, — сумарно більше 80% зазначають повну або часткову залежність президента від впливу інших країн або міжнародних організацій (частково залежним – 40,7 %. 

Повністю залежним від зовнішнього впливу вважає 43,5 % опитаних.) Повністю незалежним діючого президента вважають менше ніж 10%. І ще 6,6 % не можуть визначитись з відповіддю. 

На Вашу думку, президент України В.Зеленський  незалежний у своїх рішеннях і діях або ж на його рішення і дії впливають інші країни та / або міжнародні організації?, %


Ще гірші показники стосовно повної незалежності Кабінету міністрів: лише 7,7% кажуть, що це повністю незалежне від зовнішнього управління орган державної влади України. Часткову незалежність – зазначили 42%. І вважають, що повністю залежні від зовнішнього управління 42,3%.

Відповідно, похідне від цього питання з приблизно з тими самими ж оцінками стосовно економічної політики: владу вважає залежною в економічній політиці більше ніж 80% населення України.

Більш критичні оцінки щодо залежності української влади від зовнішнього управління надають мешканці Донбасу, Сходу та Півдня.

Щодо бачення шляхів врегулювання конфлікту на Донбасі. Дані соціологічних вимірів свідчать, що більшість населення (не переважна, але все ж таки більшість) вважає, що Мінські домовленості є більш-менш ефективним інструментом встановлення миру на Донбасі. За даними моніторингу ЦСМ/УІСД протягом останнього року від 43% до 49,9% респондентів у різні місці казали про те, що Мінських домовленостей слід дотримуватись. Натомість, 24-29%% вважають, що від них треба відмовитись. Близько чверті українців – не мають визначеної думки.  

Важливо звернути увагу на регіональні особливості розподілу думок щодо цього питання. Мешканці західних областей виявили найвищій рівень невизначеності – більше третини надали відповідь «важко відповісти», отже фактично уникають відповіді. Також на Заході баланс змістовних відповідей відрізняється від решти регіонів – частка тих, хто вважає, що від Мінських угод варто відмовитися перевищує частку тих, хто підтримує доцільність виконання Мінських угод. На Сході та Донбасі більше половини висловилися за виконання Мінських угод.

Зберігається ситуація, коли немає однозначного ставлення до того, які сценарії припинення військових дій і ступеню компромісу є прийнятними для встановлення миру. Ми вимірюємо ставлення до 3-х (точніше, маємо 4 варіанти відповіді, якщо вважати «важко відповісти» теж як змістовну позицію) варіантів вирішення конфлікту на Донбасі. Жоден з них не підтримується переважною частиною населення, по ним є певні коливання від місяця до місяця, але все ж таки, ані інформаційна, ані державна політика не змогли сформувати громадську думку щодо консенсусного варіанту вирішення цієї проблеми. 

Жоден з трьох запропонованих варіантів не має підтримки переважної частки населення України. Варіант – «Надання цим територіям особливого статусу, який передбачає автономію в складі України» підтримує близько третини (29-34%%). Варіант «Офіційне визнання того, що ці території в найближчі роки не можуть бути повернуті до складу України, і їх ізоляція від України» — близько чверті опитаних (23-27%%). Варіант «Продовження бойових дій, спрямованих на відновлення повного контролю України над цими територіями воєнним шляхом» — 17-22%% у різні місяці опитувань. Ще, від 20% до 27% вагаються надати змістовну відповідь.

Також важливим є усвідомлення відсутності національного консенсусу щодо цього питання, зважаючи на принципові відмінності між поглядами мешканців різних регіонів країни:

Який варіант вирішення проблеми непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей Ви підтримуєте? (березень-квітень, 2021 р.)

На пряме запитання «Чи підтримали б Ви рішення про надання автономії у складі України непідконтрольним територіям Донецької та Луганської областей для припинення бойових дій і мирного врегулювання конфлікту на Донбасі?» 21,8% підтримують повністю і ще 23% — скоріше, підтримують. В сумі це 43,8%, що дещо більше ніж рівень не підтримки: 16,9% — скоріше не підтримують та 22,3% категорично проти такого варіанту. Отже, з одного боку, статистично «підтримка» переважає «не підтримку». Але 16% не мають визначеної точки зору.  Рівень категоричної незгоди вище, ніж безумовна згода. Плюс – регіональні дисбаланси. Все це свідчить про відсутність консенсусного рішення, яке б було прийняте населенням України однозначно.

Традиційне питання – «Чи варто вести переговори з Російською Федераціє щодо встановлення миру і ведення переговорів з лідерами самопроголошених республік?», тут сформувалася думка, що більш доречно вести переговори з Російською Федерацією. Цю ідею підтримує більше людей, більше 60%, майже 70% на даний момент. В той час як рівень підтримки переговорів з лідерами самопроголошених, так званих, Донецькою та Луганською республік, є меншою, і вона менше ніж 50%.

Якби найближчої неділі проводився референдум майже половина опитаних висловились за вступ України до НАТО, а за вступ до ЄС – 57%. (Серед тих, хто відповів що братиме участь у таких референдумах, рівень підтримки був би ще вищим,зважаючи на те, що кожний п’ятий відповів, що не голосуватиме на референдумах з такої тематики).

Якби найближчої неділі проводився референдум, як Ви проголосували б?

До загальної характеристик громадської думки варто додати такі актуальні результати опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 23-27 квітня 2021 р. 

  • Результати опитування  показали, що 65% українців вважають, що країна рухається у неправильному напрямку, 22% – у правильному. 13% – не визначилися. Відносно краще оцінюють напрямок розвитку країни молоді опитані (18-29 років), мешканці обласних центрів та виборці партії «Слуга народу». 
  • Про відкриття ринку купівлі/продажу землі сільськогосподарського призначення з 1 липня 2021 року знають дві третини опитаних (46% – багато чули про це, 32% – щось чули). 22% нічого по це не знають. Останніх більше серед наймолодших опитаних, мешканців міст, та тих, хто не має земельного паю. 
  • Третина опитаних вважають, що найбільше вплинув на прийняття рішення про запровадження ринку обігу (купівлі/продажу) земель сільськогосподарського призначення Президент і Верховна Рада. Лише 12% вважають, що на це рішення вплинув Уряд країни. 
  • 77% переконані, що рішення про запровадження в Україні ринку купівлі/продажу земель сільськогосподарського призначення, повинне прийматися на всеукраїнському референдумі. 16% – не підтримують такої ініціативи. 58% однозначно готові взяти участь у такому референдумі, 17% – скоріше б взяли участь, 20% – не взяли б участі. 
  • 64% з тих, хто взяв би участь у такому референдумі і визначився із відповіддю, проголосували б проти запровадження в Україні ринку купівлі/продажу земель сільськогосподарського призначення. 36% – підтримали б цю ініціативу. 
  • 79% проти надання іноземцям права купувати в Україні землі сільськогосподарського призначення. Підтримують таку ініціативу лише 15%. 
  • 65% опитаних вважають, що в уряді повинні працювати спеціалісти з досвідом роботи у владі, 23% – за так звані «нові обличчя». 

Отже, поступово збільшується частка населення, яка вважає, що країна рухається у неправильному напрямі. Відбувається загострення питань соціально-економічного характеру: населення України незадоволене рівнем життя, стурбоване проблемами зайнятості, працевлаштування та ризиками безробіття; актуальним залишається питання воєнного конфлікту на Сході та повернення Криму.

 Корупція та непрофесіоналізм влади, соціальна несправедливість та інші проблеми соціально-економічного характеру зумовлюють падіння рівня довіри до всіх гілок влади. 

По багатьох актуальних питаннях громадська думка не є сформованою, що означає складність прийняття рішень, які можуть бути не підтримані населенням в цілому або мешканцями окремих регіонів. 

Така ситуація створює ризики непередбачуваності та нестабільності в суспільстві, підґрунтя для провокацій та протестних акцій.

 

 

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here