В понедельник 17 декабря прошло внеплановое заседание Синода канонической Украинской православной церкви (УПЦ). Во время заседания священного Синода УПЦ обсуждались проблемы и вызовы, стоящими сегодня перед Украинской православной церковью.
В Обращении Священного Синода Украинской Православной Церкви к архипастырям, пастырям, монашеству и верующим сказано, что 15 декабря 2018 года в г. Киеве состоялся так называемый объединительный собор, на котором было заявлено о создании новой церковной организации под названием «Православная Церковь», возникшей вследствие объединения двух неканонических структур: «Украинской Автокефальной Православной Церкви» и «Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата».
Митрополит Киевский и всея Украины, Предстоятель Украинской православной церкви, Онуфрий в своем обращении от имени Синода сказал: «Таким образом, это собрание является объединением раскольников и к Украинской Православной Церкви не имеет никакого отношения. Для нашей Церкви, по сути, ничего не изменилось, поскольку раскольники так и остались в расколе, а Украинская Православная Церковь остается истинной Церковью Христовой в Украине. Никто в мире не подвергает сомнению действительность епископских и священнических рукоположений духовенства Украинской Православной Церкви и благодатности совершаемых в нашей Церкви Таинств, чего нельзя сказать о вновь созданной структуре. Действия Константинопольского патриархата уже привели к тому, что возможность восстановления единства православных в Украине отвергнута надолго, если не навсегда».
Специально для Фонда «Украинская политика», заседание Синода прокомментировал епископ Климент:
«На заседании Синода была дана оценка так называемому Собору: Украинская православная церковь расценивает Объединительный собор православных церквей Украины как объединение неканонических церквей. Это не каноническое собрание, решение которого не имеет никаких последствий для жизнедеятельности Украинской православной церкви.
Заседание Синода было обусловлено также и теми обстоятельствами, которые возникли, прежде всего, в Винницкой епархии в связи с переходом ее правящего архиерея в раскол. Необходимо было ответить на просьбы верующих и прихожан, дать им нового епископа и Священный Синод принял соответствующее решение».
Также заседание Синода прокомментировал эксперт по социальным вопросам Виталий Драгомерецкий:
Драгомерецький, вважає, що перш за все тут потрібно звернути увагу на рішення попереднього засідання Священного Синоду, яке відбулося 7 грудня. «На ньому було зазначено, що держава грубо втручається у життя церкви, та Константинопольський патріархат не має жодного канонічного права втручатися у справи УПЦ і скликати на цій території будь-яке зібрання та викликати та нього єпископів Української Православної Церкви. УПЦ чітко вважає, що будь-який «об’єднавчий собор» є незаконним зібранням, тому, що в ньому беруть участь розкольницькі структури. Тому УПЦ не причетна ні до якого «об’єднавчого собору», що запланований на 15 грудня і не благословляє нікого із числа єпископату, священства, чернецтва чи мирян брати у ньому участь.
Також варто наголосити, що Собор Української Православної Церкви скликається її Предстоятелем, яким є Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. УПЦ жодні рішення собору від 15 грудня вважатиме за не дійсні та такі, що не мають канонічної та юридичної сили.
Священний Синод УПЦ так чи інакше би зібрався, відреагувавши на події і рішення Об’єднавчого собору від 15 грудня і тим більше, коли в цьому соборі взяли участь два єпископи УПЦ і кілька священників.
Отже, на Священному Синоді Української Православної Церкви від 17 грудня було рішення, яке складалося з 7 журналів. У двох було вказано про санкції стосовно двох єпископів, які порушили архієрейську присягу і взяли участь в Об’єднавчому соборі 15 грудня. Це стосовно митрополита Вінницького і Барського Симеона (Шостацького), якого звільнили від управління Вінницькою єпархією та заборонили у священнослужінні. Також стосовно митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра (Драбинко), якого звільнили з посади вікарія (заступника) Київської Митрополії, а також заборонили священнослужіння. Відтепер із ними євхаристичне спілкування припиняється. При прийнятті даних рішень Священний Синод УПЦ керувався 25-м та 34-м правилом святих Апостолів, 2-м правилом Антиохійського Собору.
Санкції торкнулися і окремих кліриків від кількох єпархій УПЦ. 13 грудня протоієрей Богдан Гулямов та ієромонах Олексій (Мацюра) (Дніпропетровська та Житомирська єпархії) співслужили екзарху від Константинопольського Патріархату, який і досі незаконно перебуває на території іншої Помісної Православної Церкви.
15 грудня архімандрит Дорофей (Маркевич), протоієрей Петро Зуєв, протоієрей Богдан Гулямов та протодиякон Ростислав Воробій взяли незаконно участь у об’єднавчому соборі. Тому їх за ухилення в розкол та грубе порушення присяги священнослужителя заборонили у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїн.
Рішення Священного Синоду також стосувалися обрання нових епископів на вже вакантні кафедри.
Преосвященним Вінницьким і Барським вже призначили архієпископа Бородянського Варсонофія (Столяра). Він був вікарієм Київської митрополії.
А єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської митрополії — архімандрита Діонісія (Пилипчука), клірика Київської єпархії. 19 грудня відбулася хіротонія (освячення в єпископи), яку здійснював Блаженніший митрополит Онуфрій.
Священний Синод УПЦ сформував звернення до архіпастирів, пастирів, чернецтва та вірян, у якому зазначив свою реакцію на так званий Об’єднавчий Собор 15 грудня. Його зачитали перед вірянами в усіх храмах УПЦ, в тому числі і в Кримській єпархії.
Собор від 15 грудня на саму УПЦ ніяким чином не впливає. Євхаристичний зв’язок з Константинополем розірваний, ніякого зв’язку з цими структурами (Київським патріархатом і Автокефальною церквою) не було. Між іншим, навіть якби євхаристичне спілкування не було б розірвано, то рішення Константинопольського патріархату ніяк би не вплинуло на функціонування УПЦ, адже це не юрисдикція Варфоломія. В Українській Православній Церкві є свій Священний Синод і він приймає рішення. А позиція УПЦ залишається незмінною. І титул Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія залишається також незмінним, які б там директиви не видавав Фанар.
Варто нагадати, що 13 листопада відбувся архієрейський Собор УПЦ, де було прийнято рішення про повне розірвання євхаристичного спілкування, це означає, що священство УПЦ не може співслужити з кліриками в храмах Константинопольського патріархату, а мирянам не можна причащатись та брати участь в інших таїнствах церкви. Молитись та приклонятись до святинь можна. Афон входить в юрисдикцію Константинопольського Патріархату, тому там також діє заборона.
Собор 15 грудня практично був під головуванням президента. Те, що президент був в президії – це чомусь вже зараз сприймається позитивно. Коли вчора говорили, що держава не втручається в життя і справи Церкви, то тепер говорять, що вона і має втручатися.
Для Української Православної Церкви виникають технічні нюанси і, водночас дуже делікатна ситуація з храмами на двох вказаних єпархіях. Бо вчора вже у Вінницькій єпархії служив новий єпископ Варсонофій. А у вінницькому кафедральному Соборі ще в неділю 16 грудня служив митрополит Симеон, якому вже заборонили в служінні. Між іншим, офіційна інформація про вінницьку єпархію тимчасово надходитиме лише через сторінку на Facebook. Митрополит Олександр (Драбинко) досі служить в Спасо-Преображенському Соборі на Теремках.
Більшість храмів новоствореної «Помісної Церкви», яка чекає свого томосу начебто на 6 січня, які є в цій новоствореній структурі — це храми Київського патріархату та УАПЦ. Ще детально не відомо про ставропігії (статус підпорядкування Патріарху або Синоду). Адже одна ставропігія, ми знаємо, – Андріївська Церква, де залишаються на постійній основі 2 екзархи від Варфоломія. Відповідно, повністю будуть керувати процесом і діями єпископів новоствореної і так званої «Православної Церкви України». Де ще будуть відкриватися ставропігії, поки що до кінця не зрозуміло. Їх має бути нібито близько двадцяти. І які це будуть храми чи монастирі, і де буде зосереджено більшість фінансових активів, які безпосередньо, на всі 100% будуть йти на Фанар, що знаходиться на території Турецької Республіки. Цікавим є момент покупки святого мира, згідно статуту новоствореної ПЦУ. Як правило, святе миро просто передається від Патріарха на всі єпархії. Так чи інакше весь цей процес відбувається на завуалізованому рівні. А потім все показують «пост фактум».
Наразi депутати Верховної Ради заявляють про те, щоби в найкоротший термін прийняти закон, який спростив би процедуру переходу мирян з однієї церкви в іншу. Це парадоксальний закон. Наприклад, прийшли віряни певного приходу на літургію в неділю, а в храмі вже інша конфесія – новостворена. Але ж все відбулося згідно нового закону в законодавчому полі – їм скажуть. Бо, нібито громада виявила бажання перейти до іншої юрисдикції. А по факту, то не громада, а люди в масках та особи, що приїхали із інших регіонів. Ось тут криється сама більша небезпека. Сподіваюся, вистачить мудрості і цей закон не приймуть».
