Західні розвідувальні служби не помітили передачу Північною Кореєю Росії балістичних ракет середньої дальності? Які можуть бути ризики та наслідки від Pukguksong-2?
Якщо підтвердиться інформація щодо Pukguksong-2 (KN-15), це "Код червоний", сигнал країнам цивілізованого світу - у настільки складному становищі ви ще ніколи не були
Нещодавно в мережі з’явилося відео з Тюменської області Російської Федерації, на якому зафіксовано транспортування вже відомих нам 170-мм самохідних артилерійських установок Koksan з Північної Кореї, а також кількох одиниць незвичайної техніки, що нагадує балістичні ракети середньої дальності Pukguksong-2 (KN-15). Що ми можемо сказати про ці ракети та які можливі наслідки їх появи?
Детальнішу інформацію з цього приводу надає військово-політичний аналітик Олександр Коваленко у статті, що є частиною спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
В західних засобах масової інформації не з'являлося інформації про те, що Північна Корея постачає Росії не лише боєприпаси, людські ресурси та артилерію, але й балістичні ракети середньої дальності. Схоже, що ця інформація, що походить від так званих "надійних джерел", залишилася поза увагою західних розвідувальних служб. Чи виходить, що передача Північною Кореєю балістичних ракет Росії пройшла непоміченою? Ситуація виглядає так, ніби великого слона перемістили з однієї посудної крамниці в іншу, і ніхто цього не зафіксував.
Однак слід підкреслити, що немає абсолютного підтвердження, що це були саме ракети Pukguksong-2 (KN-15). Тим не менше, давайте розглянемо можливість, що мова йде про цю конкретну ракету, назва якої в перекладі означає "Полярна зірка 2". При цьому проаналізуємо її як з військової точки зору, з огляду на відомі характеристики, так і з політичної перспективи.
Військова перспектива
Вперше про ракету Pukguksong-2 (KN-15) стало відомо 11 лютого 2017 року, коли на полігоні Іхарі, в районі Кусонга, здійснили успішний пуск балістичної ракети. Тоді її помилково прийняли за Hwasong-7 чи Hwasong-10. Але вже через добу Пхеньян сам заявив, що провів успішне випробування нової ракети, що базується на версії підводного пуску. На той момент до двоступінчастих балістичних ракет підводного пуску належала Pukguksong-1, що дозволило отримати первинне уявлення про тактико-технічні характеристики нової ракети.
Другий запуск ракети Pukguksong-2 відбувся 21 травня 2017 року в околицях озера Йонпунг, неподалік від міста Анджу. Ця подія підтвердила раніше заявлені характеристики даної ракети.
Відповідно до доступної інформації, її максимальна дальність польоту варіюється від 1500 до 2000 або навіть 2500 км.
Ракета ввібрала базові принципи Pukguksong-1, Р-17М "Ельбрус", а також концепцію американської ракети Peacekeeper. Є подальшим розвитком Hwasong-7 та Hwasong-10.
Основна особливість, яка вирізняє цю північнокорейську балістичну ракету серед багатьох інших, полягає у використанні гусеничного шасі, розробленого вітчизняними спеціалістами, що базується на спареному шасі танка Т-62. Цей тип шасі забезпечує більшу універсальність у використанні пускової установки в умовах складного рельєфу та важкодоступних територій.
Залишається нез'ясованим, в якій специфікації Росія отримала ці ракети. Чи є можливість їх адаптації під звичайні озброєння, щоб використовувати без'ядерний боєзаряд не лише як просту оболонку, а як платформу, здатну нести певну кількість вибухових речовин? На жаль, у зв'язку з обмеженістю та закритістю інформації, відповіді на ці питання наразі відсутні. З іншого боку, враховуючи рівень розвитку оборонної промисловості та, зокрема, ракетних технологій у Північній Кореї, навряд чи Pukguksong-2 була розроблена для багатоцільового використання. Це означає, що, якщо Росія і отримала ці ракети, то, найімовірніше, в якості порожніх конструкцій – з метою залякування та терору.
Щодо аспекту протидії, перехоплення подібних ракет є завданням заатмосферної системи протиповітряної оборони, зокрема Terminal High Altitude Area Defense (THAAD). Проте, наскільки відомо, дискусії про можливу передачу таких комплексів Україні відбуваються дуже обережно, і навряд чи можна очікувати позитивного результату.
ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР
Безумовно, нині багато людей активно аналізують специфікації цієї ракети: її дальність, яка може становити 1500 або 2000 км, час, необхідний для досягнення Києва — дві чи три хвилини, а також її мобільність, адже гусеничне шасі дозволяє використовувати її в складних умовах рельєфу, що створює додаткову загрозу. Проте, чесно кажучи, мене дуже турбує сам факт цієї ситуації. Адже з таким розвитком подій будь-яка країна без ядерного арсеналу може отримати від Північної Кореї балістичні ракети середньої дальності, оснащені ядерними боєголовками.
Наприклад, можна згадати режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі або Башара Асада, якби він залишався на троні в Сирії. А що стосується Ірану, Білорусі, Куби чи Лівії під керівництвом Халіфи Хафтара? Чому б і ні? Схоже, що для Кім Чен Ина вже немає жодних меж, і бездіяльність Західних країн лише підвищила його надмірну впевненість у собі та відчуття безкарності.
Так, той факт, що росія могла запросити у КНДР Pukguksong-2 (KN-15), говорить про те, що з якоїсь причини впевненість у власному "Орєшнику", що "не має аналогів у світі", втомилася з цілком об'єктивних і неодноразово озвучених причин. Але зараз ідеться не стільки про ефемерність wunderwaffe голого "короля".
Якщо підтвердиться інформація про Pukguksong-2 (KN-15), це стане тривожним сигналом для цивілізованого світу – ви опинилися в найскладнішій ситуації, яку тільки можна собі уявити. БРСД безперешкодно переміщуються між країнами-ізгоями! І те, що це стало можливим, – винятково ваша відповідальність. Ваша провина полягає у потуранні, короткозорості та обмеженому сприйнятті майбутнього, що базується на утворенні численних заморожених конфліктів по всьому світу, які перетворилися на справжню ракову пухлину. І навіть сьогодні, усвідомлюючи наслідки епохи заморожених конфліктів, ви продовжуєте поширювати наративи, які спонукають до виникнення ще одного, який буде набагато небезпечнішим і реактивнішим, ніж усі попередні!
Пукгуксонг-2 (KN-15) на залізничних шляхах Тюменської області є сигналом тривоги для країн Західної частини світу, а не для України. Невизнання цього факту та спроби ігнорувати реальність можуть призвести до серйозніших наслідків у майбутньому, створивши ланцюг подій, які можуть бути ще більш руйнівними.
