Політичні новини України та світу

Трамп стартує боротьбу за водні ресурси — чому Гренландія стала важливою для президента США?

Дивні вчинки Трампа насправді зовсім не є чимось незвичайним.

Зараз багато хто обговорює тролінг Трампа щодо Панами, Канади, Гренландії. Одне з видань навіть написало про можливу "обмежену операцію" Трампа в Мексиці.

Деякі аналітики вважають висловлювання Трампа практично "білим шумом". Однак вибори вже відбулися, і результат виявився успішним. Час політичного "білого шуму" минув. Тож варто розглядати слова Трампа не як конкретну інформацію, а як певний символічний знак.

Проте, що саме є його символом?

В основному, уявлення про "непередбачуваність" Трампа більше нагадує міф чи стереотип, аніж істинну рису його особистості. Цей "мем" виник від аналітиків, які не здатні "зрозуміти" Трампа і які звикли сприймати інформацію буквально. В результаті, вони втратили здатність читати між рядків і вловлювати нюанси.

Влітку цього року, описуючи майбутню геополітику Трампа, я говорив про реінкарнацію доктрини Монро, тобто про "повернення" США у свою Західну півкулю, але у форматі, дещо відмінному від суто географічного поняття.

Отже, за винятком деяких регіонів Африки та Чукотки.

Йдеться про Південну і Північну Америки та Індо-Тихоокеанський регіон, включно з Австралією, Японією, Південною Кореєю, Новою Зеландією, Філіппінами, Тайванем.

Зверніть увагу, що всі висловлювання Трампа та його "тролінг" стосуються Сполучених Штатів обох Америк. Це включає в себе такі країни, як Канада, Мексика, Гренландія, Панама, а також Панамський канал.

Ці акценти мають серйозне геополітичне підґрунтя. Для Сполучених Штатів усі ці держави є важливими ресурсами, такими як енергія, вода та транспортні шляхи.

Гренландія має найбільші у світі резерви прісної води, що зберігаються у її льодовиках. Ця вода відзначається відмінною якістю.

У найближчому майбутньому конфлікти, що виникають через ресурси, переорієнтуються з нафти на прісну воду. В кінці ХХІ століття запаси води в Гренландії стануть настільки ж важливими, як сьогоднішня нафта Саудівської Аравії.

Недарма Китай назвав себе "ближньоарктичною" країною, хоча перебуває за тисячі кілометрів від Арктики, й активно пропонує Гренландії інфраструктурні інвестиції: житло, дороги, водогони тощо.

Канада, Сполучені Штати та Мексика володіють великими резервами нафти і природного газу. Важливо мати узгоджену політику для ефективного використання цих ресурсів та здійснення відповідних інвестицій.

Це й пояснює заяви Трампа стосовно енергетичного ринку Європейського Союзу: перед початком великих інвестицій у видобуток нафти та газу США прагнуть отримати гарантії тривалої реалізації цих ресурсів на високоприбутковому європейському ринку, а саме — на ексклюзивних умовах.

Трамп ніби каже: ми забезпечимо вас енергією, але дайте нам гарантії, що ви купите все те, що ми добудемо.

Я не відкидаю можливість створення в найближчому майбутньому аналога північноамериканського ОПЕК, до складу якого можуть увійти Мексика, США та Канада, з потенційним залученням Колумбії. Це об'єднання може стати серйозним конкурентом близькосхідному ОПЕК і Росії.

Панамський канал насправді виступає як бар'єр для китайських намірів реалізувати біокеанічний транспортний маршрут в Південній Америці, що з'єднує Тихий і Атлантичний океани. Контроль за товарними потоками між Західною та Східною півкулями має стратегічне значення в глобальній торгівлі.

Зверніть увагу, що в цих заявах ЄС виступає лише в ролі ринку для продажу енергоресурсів, видобутих у США, а не як центр розвитку.

Європейські ресурси повинні сприяти Сполученим Штатам у становленні лідера у видобутку енергетичних ресурсів, що дозволить зменшити непряму залежність від близькосхідного ринку та знизити вплив Росії на країни Глобального Півдня.

Енергетика, водні ресурси та логістика — це ключові акценти Трампа у рамках його бачення майбутнього лідерства та добробуту Сполучених Штатів. Додатково, важливими аспектами є підтримка технологічного лідерства та забезпечення належного виробництва продовольства.

На відміну від "неотроцькістського" підходу Байдена, спрямованого на реалізацію "глобальної ліберальної трансгуманістичної революції", його цілі є цілком реалістичними і, відповідно, досяжними.

Читайте також