Товарищ Бойко - справжній Дід Мороз, якому варто висловити вдячність. Він привіз величезний подарунок.
Екс-радник міністра оборони Олексій Копитько звернув увагу на суттєву проблему України, яка залишається поза увагою багатьох.
Залишився тиждень до Нового року, а до старту формалізації обговорень, які вже активно тривають неофіційно, - всього чотири тижні. Підсумки року ще не на часі. Наразі необхідно зосередитися, оскільки рівень інформаційного шуму дуже високий. Тому корисно мати під рукою кілька ілюстративних навчальних матеріалів.
По-перше, Сирія. "Дамаск за три доби". Результат внутрішнього колапсу. Саме таку картину в Москві (і не лише там, адже це значно спростило б ситуацію) спостерігають у своїх мріях щодо України. Країна, що розпалася, повністю підконтрольна зовнішнім силам. Так, між ними існує безліч відмінностей. Проте, безглуздо заперечувати наявність паралелей.
Другий аспект: Грузія. Яскравий контраст між урядом і громадськістю. Суттєві зміни, які відбулися протягом 16 років після конфлікту. Все це можна було спостерігати, наче у реаліті-шоу.
Третє: Молдова. Не секрет, що вже понад два роки існує технічна можливість закінчити російський гнійник "ПМР". Біда в тому, а що далі?
Уряд Молдови, що прагне інтеграції з Європою, прямо заявляє, що відновлення контролю над Придністров'ям фактично означатиме перемогу проросійських сил на будь-яких навіть найменш демократичних виборах. Якщо ліквідуємо Придністровську Молдавську Республіку, то втрачаємо Молдову і отримуємо значно більші проблеми. І це стосується не лише нас.
На цьому тлі активна громада несподівано виявила Героя України, товариша Бойка. І, як зазвичай, все відбулося.
Товариш Бойко – це справжній Дід Мороз, якому варто подякувати. Він приніс чудовий подарунок!
Подарунок полягає в тому, що товариш Бойко викликав зіткнення між реальністю та царством швондерів і погоничів шакалячих експресів, які заволоділи свідомістю фейсбучних мас.
У липні я написав допис про наслідки рішень із перейменуваннями. Вже є сигнал у Харківській області. Є зворотні перейменування у Дніпрі. По Одесі й так усі знають. Вся ця метушня - створення бази під політичний реванш руками тих, хто у кращому разі практикує серійні удари головою у штангу. А у гіршому - спеціально шкодить. Коли невдоволення буде з приводу одного, а кристалізація - довкола наочного.
За останні місяці я переговорювався майже з трьома сотнями бібліотек, із десятками - розгорнуто. Лояльні громадяни всі хочуть українські книги (дика потреба), скаржаться на однакові проблеми.
Проте до деяких св. Миколай завітав два з половиною тижні тому, в той час як до інших лише кілька днів тому покинув їх. У одних людей за парканом стояла корейська орда, а в інших - негативні персонажі та неприємні спекуляції щодо ексгумацій.
Фронт триматиметься, поки не розпадеться підтримка ззаду.
На передовій противник зазнає величезних втрат, тоді як у тилу відчувається впевненість і спокій. Тут панує чимало двозначностей: що важливіше — зберегти цілісність великої нації та її народ, чи жити ілюзією моральної переваги та відчуття правоти, яке триває лише кілька миттєвостей?
Кремль до завершення зимового періоду зможе продовжувати тиск на фронті в поточному режимі, прагнучи отримати максимальні вигоди та спровокувати колапс. А в разі невдачі у нього буде вагомий мотив оголосити короткий перепочинок, щоб змусити нас самих почати внутрішні суперечки.
Особливо варто звернути увагу, якщо під тиском зовнішніх факторів на осінь запланують проведення виборів, наприклад, місцевого рівня. Адже Москва ще навіть не почала активно маніпулювати ситуацією, вводячи в обіг ідеї щодо "переговорів".
Уявіть собі, наприклад, таку ситуацію. Якийсь представник з Москви оголосить: ми зупинимо атаки на Харків, Одесу, Нікополь чи Кривий Ріг, якщо в цих містах запровадять другу регіональну мову. Це не так вже й дивно, адже подібні заяви вже звучали раніше. І на Заході неодмінно відреагують на це. Провідні українські медіа також активно підхоплять цю інформацію. Товариш Бойко вже нагадує, що нас можуть чекати нові виклики.
Якщо прибрати російські та російськомовні книги, не займаючись оновленням бібліотечного фонду, це призведе до ще більших проблем. При цьому витрати на поповнення колекції книг зараз є незначними. І таких ситуацій – безліч.
В Україні спостерігається значний брак конструктивної, позитивної національної стратегії, особливо на фоні численних конференцій у Києві, які виглядають як безглузді показові заходи.
Розрив у сприйнятті дійсності на декількох рівнях може призвести до того, що військові сили та оборонні аспекти залишаться поза увагою більшості людей.
