Сирія без Асада: які наслідки матиме крах Кремля для України. Роз'яснюємо ситуацію.
З блискавичним падінням режиму Басада Асада в Сирії, який 24 роки керував країною, у світі стало на одного діючого диктатора менше. Тепер Асад приєднався до ще одного "легітимного" у списку президентів, які втекли до Росії. Хоч ситуація в Сирії залишається і, вірогідно, довший час буде нестабільною, для України поразка Кремля, який 9 років підтримував режим Асада, має свої дивіденди
Еспресо розгляне, яке значення має поразка режиму Асада в Сирії для України, яким чином це вплинуло на амбіції Кремля і які перспективи можуть відкритись у майбутньому.
8 грудня 2024 року відзначився як знаковий день у новітній історії Сирії — режим Башара Асада зазнав краху після майже 14 років жорстокої громадянської війни. Всього за кілька днів у країні відбулися кардинальні зміни, які призвели до втрати Асадом влади. Врешті-решт, він був змушений покинути країну, а повстанці встановили контроль над ситуацією.
У стислому викладі основні чинники, що призвели до невдачі армії Асада, можна підсумувати в кількох важливих аспектах:
Військові дії Ізраїлю. Саме військові дії Ізраїлю, які почалися як відповідь на вторгнення бойовиків ХАМАС, у підсумку запустили принцип доміно, що мав вирішальне значення для початку нової спроби повстанців змінити ситуацію на свою користь. Адже, як відзначає Reuters, весною, після ізраїльських авіаударів по Дамаску, багато іранських військових радників пішли з Сирії. А бійці та командири "Хезболли" покинули Сирію в жовтні, щоб зосередитися на війні в Лівані з Ізраїлем. Таким чином сирійська армія, яка стала дуже залежною від керівництва іранських військових радників та їхніх союзників-ополченців, була неготова самостійно діяти проти організованих повстанців.
Розкол у силових структурах Сирії. Після тривалого конфлікту втомлені сирійські сили почали активно переходити на бік опозиції. Багато військовослужбовців залишали свої позиції та тікали, ставши дезертирами. Особливо критичним був вихід важливих військових підрозділів з Дамаска, що залишило столицю вразливою для атак повстанців.
Зростання впливу опозиції. Об'єднання розрізнених угруповань, таких як "Гаят Тахрір аш-Шам" (HTS), Вільна сирійська армія та курдські сили, дало змогу організувати наступ з кількох напрямків. Важливо, що ці дії отримали підтримку з боку західних країн і регіональних гравців, таких як Туреччина.
Втрата підтримки Росії. Росія, яка довгий час була головним союзником Асада, значно ослабла через війну з Україною. Зосередженість Кремля на власних проблемах призвела до зменшення військової та фінансової допомоги Сирії. А небажання перекидати своїх військових з України до Сирії, обернулося катастрофою для російських амбіцій бути глобальним геополітичним гравцем. Як написав президент України Володимир Зеленський, режим Асада впав не лише завдяки силі опозиції, але й тому, що не було в Сирії достатньої кількості російських військ. "Вся боєздатна російська армія перебуває на території України", відзначив Зеленський.
Вичерпання ресурсів. Роки санкцій, конфліктів та міжнародної ізоляції позбавили режим можливості ефективно діяти. Внаслідок цього багато офіцерів середньої ланки, які складають основу армії, опинилися в стані деморалізації, занурилися в корупційні практики та все більше обурювалися тим, що їхні жертви під час війни не призвели до покращення фінансових умов та якіснішого життя.
Коротка хронологія падіння режиму:
27 листопада 2024 року опозиційні групи Сирії, під проводом "Гаят Тахрір аш-Шам", ініціювали великий наступ на проурядові сили в західному регіоні провінції Алеппо. Ця операція стала першим нападом опозиції після укладення перемир'я в Ідлібі, яке було досягнуто в березні 2020 року.
30 листопада: повстанці контролювали половину Алеппо, а до ранку їхні сили захопили значну частину міста, змусивши проурядові війська втікати. Взяття під контроль другого за величиною міста стало важливим символом, який змінив уявлення про здатність режиму Асада витримати тиск.
3-5 грудня: опозиційні групи продовжили свій наступ на проурядові сили в районі Хама, що слугує воротами до Середземного моря та є стратегічним центром країни. Через два дні їм вдалося без особливих труднощів захопити це велике місто.
6 грудня: повстанці почали масований наступ на столицю країни Дамаск, звільнивши значну кількість ув'язнених із в'язниць режиму.
7 грудня: сирійська армія практично повністю капітулювала, дозволивши опозиційним силам увійти до столиці.
8 грудня: Башар Асад залишив країну, імовірно вилетівши з аеропорту Дамаска. Проте літак, яким він летів, зник з радарів, що породило чутки про його смерть. Однак вже незабаром він опинився в Росії, де його взяв під свій прихисток диктатор РФ Володимир Путін. Турецька газета Türkiye стверджує, що Асад став найбагатшим біженцем в історії, адже прихопив з собою 135 млрд доларів.
Більше про контекст та історію конфлікту у Сирії, читайте у статті - Війна в Сирії: чому спокій знову порушено та як до цього залучена Україна. Пояснюємо.
Як сказав у коментарі CNN координатор зі стратегічних комунікацій у Раді нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі, явного керівника у Сирії після розвалу режиму Башара Асада немає: "Це питання ще залишається відкритим".
Сирія переживає період невизначеності щодо своїх лідерів через ускладнені внутрішні обставини. Це викликано наявністю різних угруповань та політичних сил у країні. "Гаят Тахрір аш-Шам" у співпраці з іншими повстанськими групами оголосили про свої наміри сформувати перехідний уряд, який має на меті об'єднати Сирію.
8 грудня 2024 року прем'єр-міністр Сирії Мухаммад Газі аль-Джалалі прийняв рішення взяти на себе обов'язки голови перехідного уряду. Проте вже наступного дня він передав повноваження Мухаммаду аль-Баширу, який займав посаду прем'єра Уряду порятунку Сирії — квазідержави, що існувала під контролем повстанців до падіння режиму Асада. 10 грудня з'явилася інформація, що тимчасова адміністрація функціонуватиме до 1 березня 2025 року.
В Сирії все більше прислухаються до 42-річного Абу Мухаммада аль-Джолані, який став одним із лідерів швидкого та успішного наступу "Гаят Тахрір аш-Шам". Нещодавно він висловився в коментарях для Sky News, зазначивши, що Захід не повинен боятися успіху повстанців.
"Сирія обов'язково відновиться. Раніше панував страх через дії режиму, але тепер країна на шляху до прогресу і відновлення. Вона прагне досягти стабільності", - підкреслив він.
Sky News повідомляє, що Абу Мухаммад аль-Джолані намагається позиціювати себе як помірний ісламістський лідер. Проте його група "Гаят Тахрір аш-Шам" вже була визнана терористичною організацією ООН, США, Великою Британією та іншими державами, оскільки раніше вона мала зв’язки з Аль-Каїдою. Крім того, за інформацією звітів, дане угруповання застосовує методи, що порушують права людини, включаючи страти та катування, у своїй діяльності.
За інформацією The New York Times, після втрати контролю президента Сирії Башара Асада, російський диктатор Володимир Путін "пережив одну з найбільших геополітичних поразок за останні 25 років свого правління".
Як відзначають американські журналісти, тепер Росія перетворилася з "творця царів на спостерігача". А все через те, що армія Путіна "загрузла в Україні", а це показує "справжні межі російської військової могутності".
CNN вважає, що крах режиму Асада в Сирії може стати ключовим моментом для України. Видання зазначає, що, незважаючи на побоювання щодо того, що Дональд Трамп та його нова адміністрація можуть зменшити підтримку Києва, відсторонення Асада "може суттєво ослабити позиції Путіна у переговорах щодо завершення конфлікту в Україні".
У The Washington Post також зауважують, що ситуація в Сирії "принизила Путіна і могла підірвати його глобальні амбіції".
"Відсторонення Асада через дев'ять років після того, як Росія підтримала його режим, є вражаючим ударом по амбіціях Путіна щодо перетворення Росії на глобальну державу, здатну конкурувати зі Сполученими Штатами", - зазначає видання.
Журналісти повідомляють, що російські військові блогери висловлюють критику на адресу Асада за втрату контролю над Сирією. Водночас російські аналітики вважають, що занепокоєння Путіна війною в Україні стало причиною зниження його уваги до сирійського проєкту. Таким чином, російське суспільство усвідомлює, хто несе відповідальність за цю ситуацію.
"Це, безумовно, серйозний удар по іміджу Путіна в очах інших лідерів на Близькому Сході та в Африці", - сказав науковий співробітник Інституту розвитку та дипломатії (Баку) Руслан Сулейманов. "Путін показав усім, що він більше не в змозі підтримувати своїх союзників. Йому просто байдуже. У нього більше немає стабільних ресурсів. Він зайнятий чимось зовсім іншим".
Також у виданні The Washington Post повідомляється, що "Україна сприяла приниженню Росії, надаючи допомогу сирійським повстанцям". У статті зазначається, що сирійські повстанці "використовували безпілотники та інші ресурси, отримані від українських розвідників, які прагнули завдати шкоди Росії та її союзникам у Сирії".
Згідно з інформацією західних розвідувальних джерел, підтримка з Києва відіграла лише невелику роль у скиданні президента Сирії. Проте, це стало очевидним у контексті більш масштабних зусиль України, спрямованих на таємне завдання удару по російським операціям на Близькому Сході, в Африці та в самій Росії, зазначають американські журналісти.
В Інституті вивчення війни вважають, що Кремль не планує терміново виводити свої війська з Сирії. Це підтверджується відсутністю чіткої реакції з боку Росії, як у військовому аспекті, так і в офіційних заявах. Отже, Росія продовжує спостерігати за ситуацією, вивчаючи нові обставини та утримуючи позицію.
Проте, основне питання, на яке звертають увагу західні експерти, полягає в тому, чи зможе Росія досягти угоди з новим сирійським урядом щодо збереження своєї військово-морської бази в Тартусі та авіабази в Хмеймімі. Адже саме завдяки цим об'єктам Кремль має можливість реалізовувати свої амбіції впливати на ситуацію на Близькому Сході та в Африці, розмістивши там значний військовий контингент.
Російська військово-морська база в Тартусі є єдиним стратегічним пунктом країни на узбережжі Середземного моря. Водночас аеродром Хмеймім виконує функцію підтримки безпекових операцій Росії в Африці, що надає їй можливість здійснювати політичний та економічний вплив, а також відновлювати частину своєї колишньої могутності з часів холодної війни на цьому континенті, - зазначає Bloomberg.
Росія, за власними підрахунками, здійснила понад 100 тис. бомбових атак у Сирії до серпня 2021 року. За даними Syrian Network for Human Rights, станом на червень 2023 року внаслідок російських атак загинули майже 7 тис. мирних жителів. Чи готові будуть все це пробачити теперішні керівники країни, невідомо, однак угода з росіянами нібито готується.
За інформацією, отриманою з джерел Bloomberg, Росія, схоже, наближається до укладення угоди з новим сирійським урядом, що стосується збереження її військових баз у країні. Міжнародна спільнота також, за деякими даними, підтримує цю ініціативу, вважаючи, що вона може сприяти підвищенню стабільності в регіоні та стримуванню зростання впливу екстремістських угруповань, зокрема, терористів із ІДІЛ.
Проте обставини можуть змінитися в умовах загальної нестабільності та невизначеності щодо майбутнього Сирії, тому російська сторона не може розраховувати на жодні гарантії. Більш того, ще зовсім недавно Кремль кваліфікував теперішніх керівників Сирії як терористів, але тепер, з огляду на можливе падіння Асада, визнає HTS як опозиційну силу.
"Путін, безсумнівно, захоче уникнути втрати Хмейміма і Тартуса, але з огляду на те, як йдуть справи, я був би дуже здивований, якби тимчасовий орган під керівництвом HTS захотів би дозволити російським військовим базам залишитися на сирійській землі", - сказав The Washington Post експерт Інституту Близького Сходу Чарльз Лістер. "Домовлятися про безпечні виходи -- це одне, але дозволити військам і літакам, які бомбили мирних жителів протягом майже десяти років, здається, що це занадто".
У рамках війни, для українців, мабуть, найактуальнішим питанням залишається, чи вирішить Кремль перевести свої військові сили з Сирії до України, якщо не вдасться домовитися про збереження військових баз.
Головне управління розвідки України 10 грудня оприлюднило інформацію про те, що, не дочекавшись завершення переговорів із новим урядом, російські сили вже почали відступ з Сирії, використовуючи для цього військово-транспортні літаки, на які завантажуються залишки особового складу, озброєння та військова техніка.
"В Тартусі, в порту, російські військові здійснюють терміновий демонтаж техніки та військового майна. На місце вже направлено кілька сотень російських спецназівців, щоб забезпечити безпеку під час відступу. Швидше за все, агресор сподівається на укладення угод з антиурядовими силами, щоб забезпечити безперешкодний вихід з Сирії", - зазначили в ГУР.
Керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони Андрій Коваленко повідомив, що влітку 2024 року в Сирії нараховувалося приблизно 6000-7500 російських військовослужбовців, серед яких були й представники приватних військових компаній.
"Навіть якщо всі ці військові будуть переведені до Росії і відправлені на війну проти України, це не матиме значного впливу на фронтову ситуацію, враховуючи істотні щоденні втрати російської армії під час штурмів. Крім того, деякі з цих солдатів можуть бути направлені в Африку", - підкреслив Коваленко.
військовій РФ в Сирії, Фото: gettyimages
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в інтерв'ю для Еспресо підкреслив, що не слід займатися спекуляціями щодо можливого прибуття сирійських військових сил РФ в Україну, адже наразі вони залишаються в Сирії і вільно переміщуються між своїми базами.
"Зараз частина їхніх військ перебуває там, але чим далі, тим очевидніше, що, скоріше за все, вони там не залишаться. Вони втратили свої бази, цей престиж. Для них тепер ускладнена логістика роботи з Африкою, яку вони розглядали як один з важливих елементів своєї експансії. Думаю, країни Близького Сходу почнуть переглядати свої відносини з Росію, оскільки Росія перестала їм безпосередньо загрожувати. Сподіваюся, що цей перегляд буде доволі швидким", - говорить експерт.
Ігор Семиволос також відзначає, що Росія показала свою слабкість для всього світу. А це важливо, бо серед західних аналітиків було чимало думок, що Росія "сильна і її неможливо перемогти".
"Ми знову стали свідками того, що Росію можна подолати, і це можливо зробити досить швидко. Кремль відчуває цю загрозу, збільшуючи акцент на цьому наративі, тому намагається продати своїй аудиторії, а також частині Заходу, концепцію 'жесту доброї волі'. Вчора вони були терористами, а сьогодні вже представлені як опозиція. Це свідчить про те, що росіяни усвідомлюють цю небезпеку. Відтепер їхні рішення будуть враховувати, серед іншого, той факт, що Росія ослабла, не здатна підтримувати своїх сателітів і клієнтів, і, отже, вже не становить такої загрози", - підкреслює Ігор Семиволос.
Ситуація в Сирії продовжує бути ускладненою через регіональну роздробленість та суперечки між численними угрупованнями.
Ця складна картина конфліктів ускладнює процес створення стабільної влади в Сирії, навіть після зникнення режиму Асада.
За інформацією BBC, можна виділити три можливих сценарії розвитку подій після падіння режиму Асада.
Оптимальним рішенням є створення єдиної Сирії. "Хаят Тахрір аш-Шам" може дати можливість іншим політичним організаціям спільно з ними управляти державою. Це сприяло б національному примиренню і дозволило б країні уникнути циклів помсти та розграбування. Однак існує серйозна проблема: численні групи в Сирії переслідують різні цілі.
"У найкращому разі відбудуться вільні вибори, будуть спільні форми влади та децентралізація, що допоможе владі об'єднатися. Але чи буде це так - побачимо", - сказав професор та автор книги "Сирія після повстань" Джозеф Дахер.
Другий сценарій передбачає встановлення авторитарного та одностороннього контролю з боку HTS. Існує думка, що "Гаят Тахрір аш-Шам" може посилити свою владу шляхом авторитарних методів і перетворитися на нову версію режиму Асада.
Третій сценарій є найгіршим – відновлення великої громадянської війни. Сирія має всі шанси зануритися у новий військовий хаос, подібний до наслідків Арабської весни в інших регіонах. Як зазначає BBC, усунення Муаммара Каддафі в Лівії та Саддама Хусейна в Іраку відбулося без підготовленої альтернативи, а зовнішнє втручання лише поглибило ці катастрофічні кризи. У результаті, вакуум, що утворюється після падіння авторитарних лідерів, заповнюється хвилями насильства, помсти та боротьби за владу, що призводить до громадянських конфліктів.
Однак, як зауважив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі Еспресо, економічна ситуація в Сирії зараз є дуже важкою, тому перехідний уряд буде шукати способи, як домовитися з іншими країнами та міжнародними організаціями про допомогу, а це означатиме якісь можливі поступки й обмеження радикалів, що допоможе не загострювати ситуацію.
