Росія намагатиметься втрутитися у вибори в Україні, незалежно від їхньої дати. Які кроки слід вжити, щоб цьому завадити? Дослідження, частина 1.
За це відповідають Олексій Кошель, Дмитро Золотухін, Максим Дворовий, Микита Потураєв, Юлія Кириченко та Любов Цибульська.
Росія по всьому світу втручається у вибори в демократичних країнах, застосовуючи будь-які засоби -- від кібератак до прямого підкупу виборців, від поширення дезінформації та розколювання суспільства за її допомогою до дискредитації "неприйнятних" для російської влади кандидатів. І навпаки -- підтримує тих політиків чи партії, які йдуть на співпрацю з путінським режимом.
Нещодавні вибори в Румунії, Молдові, США та Грузії ілюструють методи та можливості, які Росія використовує для втручання в демократичні процеси. Безсумнівно, що вибори в Україні, незалежно від того, коли вони відбудуться після закінчення війни, також можуть стати об'єктом такого втручання. Україна, як нація та суспільство, повинна бути готовою до цих загроз, щоб захистити свій суверенітет, демократію та свободу, за які українці борються і віддають свої життя.
"Детектор медіа" звернувся до фахівців і поставив їм два запитання:
-- Наскільки ймовірним ви вважаєте втручання Росії у вибори в Україні, коли вони відбудуться?
-- Які зусилля мають зробити держава та громадянське суспільство України вже зараз, щоб запобігти ризикам втручання Росії у вибори, що відбудуться після завершення повномасштабної війни?
У всіх респондентів "ДМ" є спільна думка щодо одного важливого питання — втручання Росії неминуче. Проте їхні погляди розходяться лише в аспектах можливості запобігання цьому втручанню. Якщо ми дійсно можемо вплинути на цю ситуацію, то якими шляхами це можна зробити?
Олексій Кошель, експерт у сфері політики та керівник Комітету виборців України:
Незалежно від того, як завершиться війна — чи це буде перемога, чи мир, чи тимчасове перемир'я — втручання Росії у вибори в Україні стає неминучим. Тому всі наші зміни в виборчому законодавстві та реформи повинні враховувати цей ризик. Перше важливе питання, яке виникає в цьому контексті, стосується кібербезпеки. Масштабне вторгнення продемонструвало, що електронне голосування наразі не може бути реалізоване, принаймні в найближчій перспективі, через загрозу кібервтручання. Враховуючи численні кібератаки, які ворог нещодавно вчиняв проти українських державних установ, банківської системи та інших важливих об'єктів, можна з упевненістю стверджувати, що забезпечити безпечні електронні вибори в нинішніх умовах неможливо.
Другий спосіб, яким Росія може впливати на вибори в Україні, полягає у створенні проросійських політичних партій. Я впевнений, що в найближчі роки не виникнуть партії з назвами на зразок "Русскій союз" або "Русскоє єдінство", проте можливість появи більш "м'яких" проросійських ініціатив цілком реальна. Приклади з Грузії та інших країн підтверджують цю можливість. Це можуть бути партії, які виступають проти Європейського Союзу, жорстко критикують НАТО або зберігають певні елементи російської ідеології, наприклад, підтримують ідеї традиційного православ'я.
Уже зараз ми повинні застрахуватися від цього. І найкраща страховка -- це люстрація всіх кандидатів, які балотувалися на парламентських, місцевих і президентських виборах від проросійських політичних партій протягом останніх десяти з половиною років, тобто з початку російсько-української війни. Усім їм потрібно заборонити брати участь у виборах протягом наступних десяти років. Ідеться про партії, які заборонені в Україні судом.
Верховна Рада не розглядає вже два з половиною роки урядовий законопроєкт, що пропонує можливість позбавлення мандатів депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених судом проросійських партій. Важливо зазначити, що цей законопроєкт стосується не лише мандатів і політичних квитків, а має пряме відношення до національної безпеки. Адже у місцевих радах південних і східних областей України 30-40% депутатів представляють саме такі партії. У деяких радах, як, наприклад, у Слов'янській міській раді, депутати від заборонених партій мають навіть більшість. Наразі вони чинять опір процесам декомунізації в містах і селах, але в майбутньому їхня діяльність може стати ще більш загрозливою. Тому ухвалення рішення про люстрацію є вкрай важливим.
Третій спосіб можливого втручання у вибори України з боку Росії -- створення і поглиблення ліній розколу в українському суспільстві або за регіональною ознакою, або за окремими питаннями. Прикладом можуть слугувати вибори в Молдові, коли Росія активно працювала в Гагаузії, навіть виплачуючи гроші кожному державному службовцю і кожному пенсіонеру. Я не виключаю, що подібні механізми з масового підкупу виборців Кремль може застосувати в окремих регіонах Україні. Тим більше, що досвід ділення нашої країни на схід і захід у нього великий. На це Росія скоріш за все знов робитиме ставку.
Тут стоїть завдання для українських правоохоронних органів – ідентифікувати джерела фінансування таких кампаній та проросійських політичних ініціатив.
Четвертим методом втручання з боку Росії є медійна діяльність, зокрема через платформу Telegram. В умовах єдиного телемарафону та обмеженого мовлення каналів, які не беруть у ньому участь, в Україні помітно зросла довіра до Telegram-каналів. Більше того, державні органи створюють сприятливі умови для використання Telegram, легітимізуючи його, оскільки багато з них мають власні канали на цій платформі. Крім того, власників Telegram-каналів запрошують на зустрічі з державними керівниками нарівні з представниками традиційних медіа, що ще більше підвищує їхню довіру. У той же час, роль Telegram у виборчих процесах може стати величезною, і Росія, безумовно, скористається цим на свою користь. Щоб зменшити цей ризик, вже зараз необхідно вжити рішучих заходів: від відмови від телемарафону до запровадження серйозних обмежень для Telegram-каналів. Проте наразі ми чуємо лише загальні декларації від представників влади та народних депутатів.
Дмитро Золотухін, консультант з питань стратегічних комунікацій у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій:
-- Основною формою втручання у внутрішні справи держави в наш буремний час є різноманітні елементи рефлексивного управління. Це термін, який поволі, але ґрунтовно і безповоротно замінює такі хайпові симулякри як "дезінформація" і "боротьба" з нею, "медіаграмотність" і всілякі "фімі-шмімі".
Проте, важливо усвідомлювати, що, займаючись практиками рефлексивного управління, необхідно бути обережним, щоб не стати об'єктом цього процесу. Якщо на тебе поширили неправдиву інформацію і ти починаєш її спростовувати, це може призвести до того, що ти потрапиш у пастку постійного спростування, замість того щоб зосередитися на вдосконаленні своєї стратегії.
Таким чином, перше питання, на яке треба дати відповідь, -- а якого побиту ми взагалі розмовляємо про вибори посеред воєнного стану, коли тема закінчення війни обмежується фантазіями на кшталт "за 24 години" та "треба йти на територіальні компроміси"?
Обговорення виборів у медійних матеріалах, а особливо проведення експертних опитувань для надання цій темі ваги, що фактично впливають на формування громадської думки, може бути елементом рефлексивного управління. Журналісти "Детектора медіа" можуть стати жертвами цього явища як свідомо, так і неусвідомлено.
На жаль, ця інформація залишиться для нас невідомою. Тому давайте зосередимося на фактах, які нам відомі. Вибори, безумовно, відбудуться. Коли саме? Після завершення війни.
Їхня конфігурація і процес будуть залежати від того, як саме війна закінчиться. Припинення вогню на лінії розмежування та залишення Росії у такому стані як зараз для мене будуть свідчити про те, що війна не закінчилася. Принаймні для мене.
Таким чином, вибори, ймовірно, відбудуться на фоні безперервного здійснення рефлексивного управління. Іншими словами, неможливо уявити ситуацію, в якій Росія не вплине на внутрішні справи України.
Які дії слід вжити для профілактики?
Це питання абсолютно позбавлене логіки. Адже я пояснив, що втручання все одно буде. І, щоб йому запобігти, потрібно або змінити Росію та її політичне керівництво, або не проводити вибори.
У всіх інших випадках неможливо уникнути подібних ситуацій. Звісно, якщо не враховувати проекти, що фінансуються іноземними донорами, адже там можуть бути різні варіанти фінансування.
Підведемо підсумки.
Чи буде "закінчення війни"? Ймовірно, можуть бути певні переговори й у них може бути певний результат. Чи припинить це війну? Вогонь, можливо, і припинить. А от війну з Росією -- ні.
Чи відбудуться вибори в подальшому? Імовірно, що так. Адже існує ймовірність, що або воєнний стан буде скасовано, або ж відбудуться зміни в законодавстві.
Чи реально уникнути загроз втручання? Відповідь однозначна — ні. Загрози втручання існуватимуть, і їх рівень буде значним.
Чи вибори все одно проведуть? Імовірно -- так.
Чи зможемо ми довіряти результатам виборів, що відбулися під впливом зовнішнього рефлексивного управління? Можливо, так.
Максим Дворовий, керівник напрямку "Цифрові права" в рамках громадської організації "Лабораторія цифрової безпеки":
На мою думку, варто зосередитися не на ймовірності російських спроб втручання у вибори в Україні (такі спроби неминучі), а на їхньому масштабі. Незалежно від того, як завершиться війна — чи буде укладено повноцінну мирну угоду, чи досягнуто домовленості зафіксувати поточну лінію фронту — російський вплив залишиться. Інше питання полягає в умовах майбутнього мирного договору. Якщо проаналізувати інформацію, що поширюється в медіа, стає очевидним, що однією з вимог російської сторони є зняття обмежень з російських медіа, а також тих заходів, які допомагають нам захищати наш інформаційний простір від російського впливу. Проте, якщо ми розглядаємо майбутні вибори в контексті незмінності нашого законодавства і збереження нинішнього статусу, то можемо стверджувати, що ми закриваємо для російських традиційних медіа можливості впливати на наше медіаполе.
Звісно, постане питання, чи продовжуватиметься обмеження фактично всього сегменту російського інтернету, яке зараз здійснюється на підставі рішення Національного центру управління електронними комунікаціями. Залишиться питання впливу росіян у соцмережах, і тут усе набагато важче. Заходи, яких у цьому плані може вжити держава, будуть малоефективними, оскільки компанії можуть просто відмовитися їх виконувати. Щоправда, є шанс, що оскільки Україна залишатиметься хайповою темою, ці компанії будуть самі зацікавлені в тому, щоб зменшити вплив дезінформації в контексті українських виборів. Так чи так, але поки що ми не можемо про це говорити з упевненістю.
Громадянське суспільство може зосередитись на продовженні просвітницької діяльності, сприяючи розвитку медіаосвіти та критичного мислення серед споживачів інформації. У свою чергу, державі необхідно активніше працювати над встановленням співпраці з онлайн-платформами. Швидше за все, такі угоди будуть мати неформальний характер. Щодо формальних підходів, можна розглянути можливість залучення Європейського Союзу для пошуку шляхів імплементації Акту про цифрові послуги (Digital Services Act) у контексті майбутніх виборів в Україні, особливо в рамках рекомендацій, розроблених Єврокомісією стосовно виборчих процесів. Однак наскільки це здійсненно? Це питання в значній мірі залежить від політичної волі всіх зацікавлених сторін.
Микита Потураєв, народний депутат, голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради:
Втручання Росії буде невідворотним, оскільки вона має всі необхідні ресурси для цього. Москва продовжить використовувати ті ж самі інформаційні та комунікаційні платформи, які вже довели свою ефективність у проведенні масштабних підривних інформаційних операцій проти України. Це стосується усіх соціальних мереж, особливо тих, що не підлягають модерації, таких як Telegram та X. Хоча в інших платформах, навіть у TikTok, є певні механізми контролю, їхня ефективність залишається під питанням. Таким чином, Росія активно експлуатує всі доступні канали для поширення дезінформації.
Втручання знову стануть актуальними, і вже зараз ми спостерігаємо їх прояви — зрив мобілізаційних зусиль, поширення паніки та розколу в суспільстві, не лише в Україні. Виявити російський слід можна навіть у передвиборчій кампанії Сполучених Штатів, де я мав бесіди з експертами в медіа та соціологами. Для них це очевидна та доведена реальність. Подібні думки висловлюють і мої колеги з Німеччини, де незабаром відбудуться вибори через розпад коаліції. Вони вже помічають ознаки інформаційного втручання, ймовірно, з російським корінням. Вони впевнені, що цей вплив лише посилиться з наближенням виборів.
Росія працює в усіх демократичних країнах без винятку, ми теж у цьому списку. Лише їхні зусилля будуть сконцентровані на Україні насамперед, коли дійде до передвиборчої кампанії. І ресурси будуть вкладені значно більші. Тож треба готуватися до дуже складної кампанії.
На жаль, у мене немає позитивних новин. В даний час наші можливості для самозахисту серйозно обмежені. Ситуація вийшла за межі одного лише телеграму, адже з’явилася нова мережа, а її власник значно посилив свій вплив у політичному житті США. Спроби втрутитися в цю мережу можуть призвести до звинувачень у порушенні свободи слова з нашого боку. Цікаво, що Ілон Маск не раз виступав на захист телеграму та Павла Дурова. Тож нам слід підготуватися до можливих складних сценаріїв, оскільки на законодавчому та виконавчому рівнях наші інструменти будуть обмежені.
Отже, нам необхідно розпочати спільне обговорення з представниками медіа та громадськими організаціями, щоб визначити, які кроки ми можемо вжити в цих умовах. Які просвітницькі ініціативи, кампанії проти дезінформації можна реалізувати, як донести до людей інформацію не тільки про окремі випадки дезінформації, а й спробувати систематично пояснити суспільству, наскільки важливо бути уважними при споживанні інформаційних матеріалів.
На даний момент у мене немає чіткої відповіді на питання, як нам слід діяти. Адже в сфері медіаграмотності ми ще не зробили практично нічого. Тим не менш, ми не єдині в цій ситуації. І те, що ми не самотні, може стати для нас певною підтримкою. Наприклад, вибори в Німеччині відбудуться раніше за наші, незалежно від дати, і я сподіваюся, що результати цих виборів вплинуть на ухвалення рішень на рівні Євросоюзу. Це може полегшити нашу участь у розробці спільних ініціатив із нашими партнерами. Ми не хочемо вести цю боротьбу наодинці, так само, як наразі ведемо війну з Росією. Звісно, ми отримуємо підтримку від наших друзів у всьому світі та західну зброю, але фактично воюємо самостійно.
Наразі всі фахівці та експерти з дезінформації змушені визнати, що Росія веде війну не лише проти України. Це складна реальність, але її потрібно усвідомити. Вони вже визнають, що російські дії з дезінформації еволюціонують і вдосконалюються. Російські пропагандисти почали активно використовувати штучний інтелект, і роблять це досить ефективно. Ще два роки тому ми жартували про "пекельне борошно", але тепер ситуація змінилася: по-перше, Росія активно залучає до своїх дезінформаційних кампаній жителів окупованих територій, про що свідчать численні джерела. По-друге, країна використовує сучасні генеративні моделі ШІ, які вже добре знають українську мову, що значно підвищує якість їхніх повідомлень. Така ж тенденція спостерігається й у європейських країнах та США, отже, тепер російська дезінформація не має мовних обмежень.
Отже, я не спостерігаю нічого позитивного. На мою думку, а також на думку багатьох інших, чинне законодавство, включаючи європейські акти, не здатне ефективно захистити національний простір окремих країн Європи та спільний медіапейзаж Європейського Союзу. Як ми можемо переконатися з останніх виборів у Румунії, ці регуляції не працюють стосовно великих платформ. Незважаючи на те, що TikTok вже має досвід взаємодії з американською владою та активно займається модерацією контенту, це, безумовно, варто визнати.
Суть проблеми полягає в тому, що всі ці норми та стратегії можна легко обійти — і російська сторона це робить досить майстерно. Це конфлікт. Проте багато людей не готові називати це війною — саме через це наші союзники і зазнають поразок. Вони продовжуватимуть втрачати, поки не усвідомлять, що вже перебувають у стані війни.
Єдине, що ми можемо зробити на даний момент, – це намагатися переконати наших партнерів до дій. Я вважаю, що нам необхідно сформувати міжнародну коаліцію на захист правди. Це могло б стати ефективним кроком.
А поки що нам потрібно діяти самостійно. Вкрай важливо, щоб ініціативи також виникали з громадського сектора, аби не створювалося враження, що держава прагне втручатися в регулювання, обмежуючи свободу слова. Я вже стикався з подібними звинуваченнями під час обговорення питань регуляції Telegram. Але це всього лише спроба спотворити суть, адже мова ненависті, ксенофобія та дезінформація не можуть вважатися свободою слова.
Юлія Кириченко, одна з членів правління Центру політико-правових реформ, а також спільна голова Ради Реанімаційного пакета реформ:
-- Забезпечити потужну інформаційну кампанію щодо запобігання дезінформації та використання ШІ з метою дискредитації кандидатів, політичних партій, держави в Україні та за кордоном.
Любов Цибульська, фахівець у галузі стратегічних комунікацій, колишня керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
-- Поза сумнівом, Росія намагатиметься втручатись у вибори в Україні, поляризувати наше суспільство, створити політичний хаос і використати це для зміцнення своїх позицій. Найімовірніше, вона це робитиме через соціальні мережі. Насамперед телеграм і тікток. Тому держава вже має змоделювати кілька сценаріїв, яким чином це може відбутись, і виробити план дій для кожного сценарію. Я би радила державі вже починати згортати роботу державних інституцій у телеграмі, а громадянському суспільству -- більше займатися просвітницькою роботою, пояснюючи ризики використання цієї платформи.
Ключовими партнерами держави в процесі виборів мають стати засоби масової інформації та представники громадського сектору. Якщо громадяни продовжать звертатися до анонімних телеграм-каналів за інформацією, плутаючи їх із справжніми медіа, ми можемо опинитися у складній ситуації під час виборів. Це може призвести до того, що більшість людей перестане усвідомлювати основну загрозу з боку Росії і почне шукати ворога всередині країни. Саме цього і домагається наш противник. Підсумовуючи, ось мої головні рекомендації:
Ну, і нарешті створити чіткий комунікаційний механізм інформування про війну всередині ЗСУ. Всього, що стосується ключових тем: мобілізації, демобілізації, зниклих безвісти тощо. Тобто всі найболісніші теми для суспільства мають бути системно комуніковані. Адже ми вже розуміємо, що саме їх Росія буде найбільше використовувати для поляризації українського суспільства.
