86 років з моменту підписання Пакту Молотова-Ріббентропа: чи може історія повторитися, але цього разу стосовно України?
Сьогодні, 23 серпня, виповнюється 86 років з моменту підписання Пакту Молотова-Ріббентропа — знакової події, що кардинально змінила європейську геополітику та стала передумовою для Другої світової війни. У ті часи кордони формувалися через "угоди" між автократами, а сьогодні деякі політики знову готові пропонувати "дипломатичні рішення", що передбачають жертви в вигляді чужих територій.
Цей угода між нацистською Німеччиною та сталінським Радянським Союзом не лише дозволила двом тоталітарним режимам поділити сфери впливу, але й стала яскравим прикладом того, як спроби дипломатичного "умиротворення" агресора можуть мати катастрофічні наслідки. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, подібні ідеї знову виникають: пропозиції про дипломатичне врегулювання, що передбачають територіальний поділ України, де частина земель віддається РФ, а інші інтегруються у західний простір. Зокрема, колишній президент США Дональд Трамп не раз висловлював готовність до "обміну територіями" між Україною та Росією, щоб швидше завершити конфлікт. Це викликає тривожні асоціації з минулим, нагадуючи про Мюнхенську угоду 1938 року та політику умиротворення, яка лише призвела до ще більшої війни.
Угода про ненапад, підписана Молотовим між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, зображена на цьому зображенні: Вікіпедія.
Пакт Молотова-Ріббентропа, офіційно відомий як Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, був підписаний 23 серпня 1939 року в Москві міністрами закордонних справ Йоахімом фон Ріббентропом та В'ячеславом Молотовим. Цей документ став кульмінацією таємних переговорів між двома ідеологічними ворогами - нацистами та комуністами, - які раптово знайшли спільну мову через прагматичні інтереси.
Причини укладення цього договору коріняться в геополітичних обставинах, що склалися наприкінці 1930-х років. Адольф Гітлер, який прагнув уникнути повторення війни на два фронти, що призвела до поразки Німеччини в Першій світовій війні, планував вторгнення в Польщу, але мав побоювання щодо можливого втручання Радянського Союзу. У свою чергу, Йосип Сталін не відчував довіри до західних демократій, зокрема до Великої Британії та Франції, які в 1938 році підписали Мюнхенську угоду. Ця угода дозволила Гітлеру анексувати Судетську область Чехословаччини без участі СРСР, що Сталін сприйняв як зраду і свідчення намірів Заходу спрямувати німецьку агресію далі на схід. Окрім того, Радянський Союз прагнув зміцнити свій вплив у Східній Європі, зокрема в Балтійських країнах, Фінляндії та Польщі. Політика радянського комунізму, в свою чергу, часто виявляла риси російського імперіалізму.
Ключовим елементом пакту був секретний протокол, який поділяв Східну Європу на "сфери впливу": Німеччина отримувала західну Польщу, а СРСР - східну частину, а також Латвію, Литву, Естонію та частину Румунії. Цей протокол дозволяв обом сторонам уникнути конфронтації та підготуватися до подальшої експансії.
"Цікаво, як довго протримається фаза медового місяця?" Зображення: карикатура з газети The Washington Star, жовтень 1939 року.
Наслідки Пакту були миттєвими та руйнівними. Адже вже за тиждень, 1 вересня 1939 року, Німеччина вторглася в Польщу, що стало початком Другої світової війни. Після певних вагань (Сталін оцінював ситуацію та шукав спосіб "легалізувати" агресію), 17 вересня СРСР окупував східну Польщу, посилаючись на "захист" населення від нацистів і кажучи, що насправді британці та французи були агресорами, які спровокували конфлікт.
Це призвело до четвертого в історії поділу Польщі, масових репресій та депортацій: радянські сили вбили тисячі польських офіцерів у Катині, а німці розпочали Голокост. Пакт також дозволив СРСР анексувати Балтійські держави в 1940 році та напасти на Фінляндію (Зимова війна).
Цікаво те, що попри гарантії допомоги Польщі, Захід не відразу відреагував. Адже після формального оголошення війни Францією та Британією Німеччині, настав довгий період "дивної війни" (Phoney War). Тоді французькі сили просто стояли на кордоні й спостерігали за Німеччиною, але не атакували, що дозволило Гітлеру зручно перегрупувати сили. Як наслідок - у травні-червні 1940 року гітлерівці спокійно обійшли французьку "нездолану" лінію Мажино через країни Бенілюксу та окупували Францію.
Обидва тоталітарні режими — нацистський і комуністичний — усвідомлювали, що конфлікт між ними є неминучим. Зрештою, Гітлер першим порушив угоду зі Сталіним, розпочавши 22 червня 1941 року "План Барбаросса" — швидкий напад на Радянський Союз. Цей напад відкрив Східний фронт і призвів до мільйонів загиблих та значних руйнувань, зокрема в Україні.
Секретний протокол, що регулював розподіл сфер впливу, залишався прихованим від суспільства в Радянському Союзі протягом багатьох років. Офіційна радянська пропаганда заперечувала його існування, намагаючись подати пакт як "мирну угоду", що нібито дозволила підготуватися до війни. Лише в 1989 році, під час періоду перебудови, Михайло Горбачов визнав факт наявності протоколу та оприлюднив його в засобах масової інформації. Причини, які змусили тримати документ у таємниці, полягали в ідеологічних суперечностях: Сталін не міг публічно визнати союз з нацистською Німеччиною, адже комунізм позиціювався як антагоніст фашизму. Більше того, визнання розподілу Європи підривало б радянський наратив про "Велику Вітчизняну війну" як справедливу боротьбу. Насправді, ця війна була лише спробою одного диктатора захистити себе від іншого, а згодом перетворилася на конфлікт за вплив у Європі.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп (праворуч) зустрічає президента Росії Володимира Путіна по прибуттю на об'єднану базу Елмендорф-Річардсон 15 серпня 2025 року в Анкориджі, штат Аляска. Лідери країни зібралися для проведення мирних переговорів, що мають на меті завершення конфлікту в Україні. Фото: Andrew Harnik/Getty Images.
Сучасна ситуація в Україні викликає тривогу, нагадуючи події, пов’язані з Мюнхенською угодою та Пактом Молотова-Ріббентропа. Володимир Путін, як і Сталін та Гітлер, намагається змінити кордони за допомогою військових дій. У той же час, пропозиції Дональда Трампа щодо мирного врегулювання конфлікту, які передбачають "обмін територіями" — визнання російського контролю над окупованими районами, такими як Крим і частини Донбасу, в обмін на мир, можуть бути порівняні з недалекоглядною політикою британського прем'єра Чемберлена. Він, віддавши Гітлеру Судети, запевняв світ, що "привіз мир", але насправді це стало початком великої війни.
"Угоди з жорстоким вбивцею, які складаються з поступок територій і обіцянок доброчесності, ніколи не ведуть до справжнього "миру". Задоволення амбіцій Путіна не зробить Трампа ближчим до Нобелівської премії миру, так само як це не вдалося Чемберлену", - зазначив нещодавно американський сенатор-демократ Річард Блюменталь.
Зустріч між Трампом та Путіним на Алясці викликала значне занепокоєння. Обговорення українських кордонів нагадує таємні угоди 1939 року, коли Польща була поділена без її участі, а сфери впливу визначалися за закритими дверима. Як зазначає видання Politico, президент США вважає, що Україні, щоб завершити конфлікт, доведеться погодитися на умови Кремля. Це означає, що Трамп фактично підштовхує Україну до мирних переговорів на вигідних для Росії умовах. Проте, варто пам'ятати, що справжня мета Путіна полягає у знищенні незалежності України, що нагадує нам про плани Гітлера щодо Чехословаччини. Таким чином, будь-який мир, укладений з агресором без покарання, може бути лише початком нових конфліктів.
"Передача масивних укріплень експансіоністському сусіду, який прагне знищити вашу державу, як правило, є поганою ідеєю", - з іронією наголошують у Politico.
У 1938 році було підписано Мюнхенську угоду, внаслідок чого Гітлер без збройного протистояння завоював стратегічно важливу та добре укріплену Судетську область, яку можна провести паралелі з нинішнім Донбасом. Джерело: Вікіпедія.
Різні фахівці активно проводять порівняння. Наприклад, історик і журналіст Пол Мейсон зазначає, що Путін має прихильність до Пакту Молотова-Ріббентропа, оскільки він "легітимізує імперські прагнення", подібно до сучасних спроб "розділити" Україну.
Дійсно, ще у 2019 році Володимир Путін відкрито спростував західну критику щодо угоди 1939 року між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною, заявляючи, що відповідальність за спроби умиротворення нацистів лежить не на Радянському Союзі, а на західних країнах, як повідомляє агентство AP. На думку Путіна, саме Польща, яка стала жертвою, несе основну провину за "провокацію" початку Другої світової війни, оскільки її дії щодо анексії чеських територій після Мюнхенської угоди 1938 року вважаються морально сумнівними. Подібні висловлювання звучать і щодо України з боку російських пропагандистів, які стверджують, що Росія була змушена вжити військових дій для забезпечення власної безпеки, а "київський режим" відповідальний за свої труднощі, в той час як агресор, Росія, систематично цілить у цивільних осіб.
В Atlantic Council зазначають, що реабілітація Путіним Пакту Молотова-Ріббентропа (він називає його "прагматичним") свідчить про потребу в реальних гарантіях безпеки для України, а не поспішного умиротворення агресора.
На початку другого терміну президентства Дональда Трампа, Wall Street Journal висловлював занепокоєння щодо його захоплення авторитарними режимами та особистістю Володимира Путіна, який уже понад двадцять років залишається при владі. Вони попереджали, що це може призвести до створення "нового пакту Молотова-Ріббентропа". Проте в даному випадку мова йде про "Пакт Трампа-Путіна" — повернення до імперських амбіцій, яких прагне російський лідер, коли великі держави вирішують долі менших через примус і особистісні угоди. Насправді, такі процеси вже мають місце. Саме тому багато американських експертів проводили паралелі між зустріччю Трампа та Путіна на Алясці та подіями в Мюнхені 1938 року, а також пактом 1939 року.
Відомий історик Тімоті Снайдер у своєму виступі перед Мюнхенською конференцією цього року глибоко проаналізував наслідки політики умиротворення та підкреслив важливість чинити опір їй. Він зазначив, що існує "вражаюча симетрія" між подіями 1938 року в Німеччині та Чехословаччині і сучасною ситуацією між Росією та Україною у 2022 році. Снайдер вважає, що, зупинившись на цій аналогії, ми отримуємо можливість краще усвідомити сучасні виклики.
Гітлер заперечував законність чехословацької держави, вважаючи, що наявність національної меншини надає йому підстави втручатися у внутрішні справи Чехословаччини. Подальші події відомі: 30 вересня у Мюнхені Велика Британія та Франція, разом із Німеччиною та Італією, ухвалили рішення про примус Чехословаччини до відмови від важливих прикордонних земель на користь Німеччини. Це були найбільш укріплені частини держави. Лідери Чехословаччини, попри те, що їх не запитували, вирішили погодитися на розподіл своєї країни. Якби Чехословаччина чинила опір, можна з упевненістю стверджувати, що Друга світова війна могла б не відбутися, або ж вона була б зовсім іншою, ніж ту, яку пережила Європа. Опір Чехословаччини ускладнив би Радянському Союзу реалізацію політики умиротворення нацистів. Невідомо, чи наважилася б Німеччина взагалі на вторгнення до Польщі без підтримки Радянського Союзу, - зазначає Снайдер.
Прем'єр-міністр Великої Британії Невіл Чемберлен "пишається" своєю угодою з Гітлером, зображення: Вікіпедія.
Відоме висловлювання, яке часто асоціюють з Альбертом Ейнштейном або іншим ученим, стверджує, що божевілля полягає в повторенні одного й того ж дії, сподіваючись на інший результат. Схоже, що політики, як минулого, так і сучасного, постійно займаються саме цим.
Отже, Пакт Молотова-Ріббентропа і Мюнхенська угода ілюструють, як угоди з агресорами не ведуть до стабільності, а, навпаки, відкривають шлях до нових конфліктів. Сучасні пропозиції щодо розподілу України можуть повторити ці помилки, підриваючи світову безпеку та заохочуючи автократів по всьому світу до застосування сили проти сусідів, що може бути виправдано. Іншими словами, якщо ми щось можемо винести з історії, так це те, що жертва суверенітету однієї країни заради "миру" для всіх часто стає лише початком більш масштабної війни. Україні необхідна повна підтримка, а не розподіл та ілюзія, що на цьому все завершиться.
