Неочікувана поразка Росії в Сирії стає серйозною проблемою для Путіна - NYT.
Україна все змінила. Росіяни вклали всі свої ресурси в Україну і не мають інших ресурсів, щоб грати в ці ігри на Близькому Сході та в Африці
Протягом багатьох років Росія докладала зусиль для відновлення свого впливу в регіоні Близького Сходу. Однак після швидкого падіння режиму Асада в Сирії Кремль намагається зберегти все, що можливо. Таку інформацію наводить The New York Times.
Путін намагався представити ситуацію в Сирії як перемогу для Росії, яка надала критично важливу військову підтримку Асаду під час тривалої і жорстокої громадянської війни, отримавши в результаті дві стратегічні військові бази. "Ми прибули до Сирії десять років тому з метою запобігти виникненню терористичного анклаву", - заявив він під час марафонської пресконференції в четвер. "Загалом, нам вдалося досягти цієї мети".
За словами військових експертів, політичних аналітиків і представників уряду США, справжня ситуація в Росії суттєво відрізняється від оптимістичних прогнозів, які робить Путін. Один з російських військових аналітиків, який побажав залишитися неназваним, охарактеризував поточні дії Москви як "дипломатичні танці", що не відображають реальність.
У 2015 році, після оголошення про військове втручання в Сирію, путін ініціював створення військово-повітряної бази в Хмеймімі, розташованій поблизу північного міста Латакія. Крім того, російські сили модернізували радянську військово-морську заправну станцію в Тартусі, перетворивши її на повноцінний порт з новими можливостями.
На думку експертів, така присутність має три основні цілі.
По-перше, після анексії Криму в 2014 році Росія опинилася в стані міжнародної ізоляції. Її військова активність у Сирії спонукала США, Ізраїль, Туреччину та інші країни регіону до налагодження дипломатичних контактів з Москвою. Військово-морська присутність Росії в Тартусі, що включає три великі військові кораблі та підводний човен, привернула увагу військових стратегів НАТО.
По-друге, вона продемонструвала авторитарним керівникам по всьому світу, що Росія здатна підтримувати їхні режими через застосування сили. Її масовані бомбардування опозиційних сил у Сирії сприяли збереженню влади Асада.
Сирія, розташована в серці цього регіону, перетворилася на ключову логістичну точку, важливий порт на Середземному морі та авіаційну базу, яка забезпечує транспортування зброї та боєприпасів для російських військових в Африці та інших частинах Близького Сходу.
Тепер всі ці наміри опинилися під загрозою. У Вашингтоні відбувається зміна президентської влади, що ставить під сумнів політику США стосовно Сирії. Обраний президент Трамп під час свого першого терміну чітко висловлював своє негативне ставлення до співпраці, характеризуючи цю країну як «кров і пісок».
Туреччина хоче витіснити росію з позиції домінуючого іноземного союзника Дамаска.
Ізраїль, який раніше дотримувався обережності в своїх наступах на території Сирії, щоб не спровокувати конфлікт із російськими силами, тепер активно завдає ударів по військовим об'єктам і розширює свою присутність на Голанських висотах, які були захоплені у Сирії під час війни 1967 року.
Темп, з яким Кремль зрештою втратив інтерес до підтримки Асада, безсумнівно, підірвав його імідж як надійного покровителя авторитарних урядів.
Щодо логістичного центру, наразі невідомо, чи є реальна альтернатива Сирії. Як повідомляє один з американських урядовців, Росія, ймовірно, розглядає можливість розширення або диверсифікації своєї присутності в таких країнах, як Лівія, Судан та Ємен. Проте всі ці країни мають свої недоліки, зокрема, внутрішні конфлікти та партнерів, які прагнуть отримати вигоду. Розширення російської присутності в цих регіонах може відбутися, але це не станеться швидко, зазначив посадовець.
Росія має найбільшу присутність у Лівії, де, за оцінками, знаходиться близько 1200 російських найманців. Однак географічна відстань викликає труднощі: транспортування важкого військового обладнання з Росії до Лівії без дозаправки є складним завданням. "Якщо вони втратять контроль над Сирією, це ускладнить їхню можливість перенаправити логістику через Лівію", - зазначає Гліб Ірисов, колишній офіцер ВПС і військовий аналітик.
Російська дипломатія вже перейшла на роботу з новими правителями Сирії. Пропаганда за лічені години після втечі Асада до Москви перейшла від назви "терористів" до "озброєної опозиції" Хаят Тахрір аш-Шам. Ханна Нотте, експерт з російської зовнішньої політики з берлінського Центру досліджень проблем нерозповсюдження, каже: "У цьому прагматичному кроці, спрямованому на забезпечення певного впливу в Сирії, особливо на бази, ярлик терориста було повністю знято".
Згідно з висловлюваннями путіна, Росія прагнула встановити співпрацю з новими лідерами Дамаска, зазначивши, що бази можуть слугувати для надання гуманітарної допомоги. Росія вже здійснювала схожі політичні кроки, приймаючи делегації талібів в Афганістані, яких раніше вважала терористами.
На перший погляд, може скластися враження, що сирійський опозиційний рух, який зазнав жорстоких бомбардувань своїх баз з боку російських військових, прагне вигнати Росію з країни. Проте Росія не позбавлена можливостей впливати на ситуацію. Вона здатна запропонувати різноманітні стимули – від фінансових допомог до постачання військової техніки та нафти, хоча її ресурси і виснажені війною в Україні.
Вона також може запропонувати легітимність, визнавши новий сирійський уряд. Західні країни відносять HTS, що веде свій родовід від "Ісламської держави" та "Аль-Каїди", до терористичних організацій. ООН зробила те саме, але росія, яка має місце в Раді Безпеки, може допомогти домогтися скасування цього визначення.
Згідно з інформацією аналітиків, Росія почала процес виведення деяких своїх військових підрозділів і техніки з території Сирії. Проте, високотехнологічні системи, такі як зенітно-ракетні комплекси С-400, що забезпечують охорону військових баз, ймовірно, залишаються на своїх позиціях.
Згідно з інформацією аналітиків, наразі в перекиданні активно беруть участь переважно підрозділи військової поліції та сотні військовослужбовців, розташованих на невеликих аванпостах по всій території Сирії. Відповідно до проведених опитувань, приблизно 7465 військових, які перебувають у Сирії, взяли участь у голосуванні на президентських виборах у Росії в березні минулого року.
За словами експертів, у 2015 році Путін спочатку сприймав введення військових сил у Сирію як спосіб підтвердити статус Росії як глобальної держави. Згодом Кремль почав активніше постачати озброєння до деяких арабських столиць, зокрема Багдада та Каїра. Проте з початком війни між Росією та Україною у 2022 році жодні значні угоди не були укладені, зазначають аналітики. На сьогоднішній день Росія стикається з дефіцитом військових ресурсів, які можна було б продати або розмістити за межами країни.
"Україна все змінила, - каже військовий аналітик-ветеран, - "Вони вклали всі свої ресурси в Україну, і вони не мають інших ресурсів, щоб грати в ці ігри на Близькому Сході та в Африці".
