Чому Трамп зацікавлений у Гренландії і чи є у нього шанси її придбати? Дізнайтеся цікаві факти про цей замерзлий острів, які вас здивують!
Колись Гренландія була важливою точкою для стримування Кремля.
Новий президент США Дональд Трамп висунув свої перші сміливі, проте спірні ініціативи стосовно розширення території Вашингтону. Він знову підняв питання про доцільність придбання найбільшого острова на земній кулі — Гренландії, яка є автономною територією в складі Данії.
Чому Трамп виявив інтерес до арктичного острова, який ніколи не планували продавати? Відповіді шукайте в статті "Телеграфу".
"Задля забезпечення національної безпеки та глобальної свободи Сполучені Штати Америки вважають, що володіння і контроль над Гренландією є вкрай важливими", -- заявив Трамп 23 грудня у своїй соціальній мережі Truth.
Ця концепція турбувала політика з моменту його першого президентського терміну: у 2019 році Дональд Трамп уперше звернувся до Данії із пропозицією придбати острів. Це викликало серйозний дипломатичний конфлікт, адже данська прем'єрка Метте Фредеріксен назвала цю ідею "абсурдною", що обурило Трампа. В результаті він скасував свій запланований візит до Данії.
"Ідея [про продаж Гренландії] була рішуче відхилена як Данією, так і місцевою владою острова ще до того, як могли початися будь-які формальні переговори. Вона також викликала широку насмішку і стала символом хаосу, який Трамп приніс у традиційну глобальну дипломатію - те, що, ймовірно, повториться, коли Трамп повернеться до Білого дому наступного місяця", -- прогнозує британське видання The Guardian.
В чому ж полягає такий захоплюючий інтерес республіканця до замерзлих територій?
По-перше, у Гренландії знаходиться найпівнічніша авіабаза США "Пітуффік" або "Туле". Вона була створена на початку 1950-х років та являла собою один з основних елементів оборони Штатів, що прикривав американську територію від можливого удару СРСР через Арктику.
У 1960-х роках американські військові розпочали реалізацію амбітного проєкту під назвою "Крижаний черв'як" у Гренландії. План полягав у створенні величезної системи підземних тунелів, що простягалася б на приблизно 4000 кілометрів під льодовиковим щитом острова, де передбачалося розміщення близько 600 ядерних ракет. Ці ракети мали бути готовими до запуску в разі військового конфлікту з Радянським Союзом. Однак у 1966 році проєкт було припинено через проблеми, пов'язані з динамікою льоду та несприятливими кліматичними умовами.
"Туле" залишається актуальним і в сучасний час. Як зазначало військове видання The Warzone ще у 2019 році, Росія надає Арктиці надзвичайно важливе стратегічне значення, що підтверджується її численними інвестиціями в цю територію. В той же час, Сполучені Штати не можуть похвалитися такою ж постійною військовою присутністю в регіоні за Полярним колом.
"Союзники по НАТО, такі як Данія, з її стратегічним доступом до Арктики, стали ключовими для оборони Америки в умовах, що, здається, є початком нової Холодної війни на найвищих широтах Землі.
Найпівнічніша військова база США відіграє ключову роль у здатності країни здійснювати раннє виявлення потенційної ядерної атаки та є основним логістичним центром у важливій, але віддаленій місцевості, - зазначали новинні джерела.
Як стверджувало медіа, Росія готується до війни в Арктиці вже багато років. Йдеться про понад 50 аеродромів і портів у цьому регіоні, а також експлуатацію "надзвичайно великого флоту льодоколів".
"Оскільки Арктика нагрівається як у буквальному, так і в геополітичному сенсі, авіабаза "Туле" може стати основою військової стратегії США в умовах майбутньої військової конкуренції в найпівнічнішому куточку світу.
Географічне положення авіабази "Туле" забезпечує Сполученим Штатам унікальний доступ до Арктичного регіону, а її здатність виявляти та стежити за ракетами робить її однією з найважливіших стратегічних установок у арсеналі Військово-повітряних сил. Якщо США планують конкурувати з Росією в Арктиці, "Туле" напевно стане центральним елементом цієї стратегії, як зазначається в статті.
По-друге, цей острів, що займає площу 2,16 млн км², наділений величезними запасами природних ресурсів, включаючи нафту та рідкісноземельні елементи, такі як неодим і диспрозій, які переважно видобуваються в Китаї та Росії. З потеплінням клімату та таненням льодовиків на острові відкриваються нові можливості для видобутку таких корисних копалин, як цинк, мідь, залізо та уран.
У Гренландії знаходяться навіть родовища цінних рубінів і сапфірів. З часом острів може перетворитися на значного постачальника піску на фоні світової нестачі цього ресурсу. Тала вода змиває величезні обсяги осадів до берегів, де їх легко збирати. А масивні льодовики представляють собою безцінне джерело чистої прісної води.
Гренландія займає ключове стратегічне місце між Північною Америкою та Європою, що сприяє зручності логістичних процесів для транспортування корисних копалин до інших держав.
По-третє, головний суперник США у світі -- Китай -- давно прагне розширити свій вплив в Арктиці. Кілька років тому Пекін наполохав Захід намірами прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях" та заявами, що КНР нібито являється "приарктичною державою".
Америка не є єдиною державою, що усвідомлює стратегічну важливість Гренландії. У 2016 році Китай намагався придбати стару військово-морську базу США на острові, прагнучи закріпити свої позиції в Арктиці та Північній Америці, але цьому завадив уряд Данії. У 2018 році Китай повторив свою спробу, запропонувавши збудувати три аеропорти на Гренландії, проте його плани знову зазнали провалу через активне втручання Данії та підтримку адміністрації Трампа.
Пекін розуміє не лише географічну важливість Гренландії, а і її економічний потенціал. Гренландія багата на різноманітні мінеральні ресурси, включаючи рідкісноземельні мінерали, які є критично важливими для високотехнологічних і оборонних галузей.
Нині Китай домінує на ринку цих мінералів і погрожував обмежити їх постачання, щоб здобути перевагу в торгових переговорах. Крім того, Гренландія володіє значними запасами нафти та природного газу, які ще не розвідані", -- писав п'ять років тому в колонці для The New York Times сенатор-республіканець Том Коттон.
2024 рік став свідком нових тривожних подій у Арктиці, де активність проявили не лише Китай, а й Росія. Зокрема, у липні відбувся спільний політ російських і китайських бомбардувальників поблизу американської Аляски, а в жовтні в Беринговій протоці пройшла спільна операція кораблів берегової охорони обох країн.
Літнього сезону Міністерство оборони США представило "Арктичну стратегію" на цей рік, у якій наголошується, що співпраця між Китаєм і Росією є головним геополітичним викликом, що вимагає впровадження нових стратегічних підходів до регіону Арктики.
Гренландія була частиною Королівства Данії з початку XVIII століття до 1979 року, коли отримала статус автономної території. Цікаво, що під час німецької окупації Данії в період Другої світової війни Гренландія знаходилася під захистом США і була повернута до Данії в 1945 році.
У 2009 році на острові був ухвалений Закон про самоврядування, що забезпечив більшу автономію для регіону. Проте питання, що стосуються зовнішньої політики, оборони та безпеки, все ще перебувають під контролем Копенгагена.
Острів має населення приблизно 56 тисяч людей, з яких переважна частина мешкає на 20% його території, що не вкриті льодовиками та снігом. Для наочності: якщо розмістити Гренландію на карті Європи, звичній для українців, вона займатиме простір від Португалії до Польщі.
Гренландці є підданими Данії і мають двох депутатів у національному парламенті. Основну частину населення острова складають інуїти, які є корінним населенням Гренландії.
Риболовля продовжує бути ключовою складовою економіки Гренландії, проте ця галузь вже не здатна забезпечити стільки робочих місць, як у минулому. Уряд Гренландії також досліджує потенціал видобутку мінеральних ресурсів на острові.
І ні, Гренландія не перебуває на продажу.
"Гренландія належить нам. Ми не збираємося продаватися і ніколи цього не зробимо," – підкреслив прем'єр-міністр Гренландії Муте Егеде 24 грудня у відповідь на висловлювання Трампа.
"Ми не повинні втратити нашу довгу боротьбу за свободу. Водночас ми повинні залишатися відкритими до співпраці та торгівлі з усім світом, особливо з нашими сусідами", -- додав він.
Влада Данії також заявила, що Гренландія "не підлягає продажу", але "готова до співробітництва".
Якщо б острів став доступним для продажу, теоретично угода могла б обійтися Сполученим Штатам у близько 1,7 трильйона доларів, враховуючи наявні природні ресурси.
Проте фахівці з арктичної безпеки не вважають ініціативу Трампа стосовно Гренландії просто жартом.
"На сьогоднішній день не так вже й багато людей сміються з цього," -- зазначив Марк Якобсен, доцент Королівського данського оборонного коледжу, у коментарі для The New York Times.
Він зазначив, що гренландці мають шанс скористатися увагою американського президента для поглиблення економічної співпраці зі Сполученими Штатами.
До речі, Дональд Трамп не є першим президентом США, який мріяв про придбання острова. Як зазначає The Washington Post, в 1860-х роках адміністрація президента Ендрю Джонсона замовила дослідження, в якому йшлося про потенційні природні ресурси Гренландії, які могли б зробити її стратегічно важливим активом. Проте ця пропозиція так і не знайшла належної підтримки.
Невдовзі після закінчення Другої світової війни адміністрація президента Гаррі Трумена зробила пропозицію придбати острів за 100 мільйонів доларів. Це відбувалося на тлі "похолодання" стосунків між Сполученими Штатами та Радянським Союзом.
Відповідно до документів Національного архіву, про які повідомляє Associated Press, радники президента Трумена усвідомлювали важливість географічного розташування Гренландії для забезпечення захисту від радянських стратегічних бомбардувальників, які могли б перетинати Північний полярний коло на шляху до цілей у Північній Америці.
Врешті-решт, уряди Сполучених Штатів та Данії досягли угоди щодо нових шляхів інтеграції данського острова в оборонну структуру Америки.
Ідея розширення території Сполучених Штатів шляхом купівлі земель не є новою. Одним із найбільш значних етапів цього процесу стала "Луїзіанська покупка" 1803 року, коли США придбали у Франції 2,1 мільйона квадратних кілометрів землі за 15 мільйонів доларів. У 16 столітті іспанці вже почали наносити територію майбутньої Луїзіани на карти, проте саме французька корона розпочала колонізацію цього регіону в 17 столітті. Назва території походить від французького королівського імені Людовик (Луї).
Землі, які були набуті США, розташовувалися між річкою Міссісіпі та Скелястими горами, а також простягалися від Мексиканської затоки до кордону з Канадою. На основі території Луїзіани було утворено тринадцять нових штатів.
Через приблизно 65 років після початку переговорів, Сполучені Штати придбали Аляску у Російської імперії за 7,2 мільйона доларів, завдяки зусиллям державного секретаря Вільяма Сьюарда. Протягом тривалого часу ця угода викликала сумніви і була названа "безглуздям Сьюарда". Проте, відкриття золотих родовищ через кілька десятиліть кардинально змінило думку суспільства щодо цього придбання.
Навіть штату, який так любив Трамп, колись довелося пройти через процес купівлі. Флорида спочатку була однією з іспанських колоній у Новому Світі. Проте до початку 19 століття Іспанія почала поступово втрачати вплив на цю територію, що в результаті призвело до укладення угоди в 1819 році, коли США придбали її за п'ять мільйонів доларів.
Повернемося до сьогодення. Ні гренландці, ні данці наразі не мають наміру продавати острів Сполученим Штатам. Більше того, у зв'язку з останніми висловлюваннями Трампа, Міністерство оборони Данії оголосило про збільшення фінансування для зміцнення оборонних можливостей Гренландії. Це передбачає виділення щонайменше 1,5 мільярда доларів на закупівлю новітнього обладнання, зокрема, інспекційних суден та безпілотних літальних апаратів.
Копенгаген також має намір оновити аеропорт Кангерлуссуак, щоб він міг обслуговувати новітні винищувачі F-35.
"Протягом багатьох років ми недостатньо інвестували в Арктику, тепер ми плануємо посилити присутність", -- зазначив міністр оборони Королівства Данія Троельс Лунд Поульсен.
Хоча ймовірність виникнення військового конфлікту в Гренландії є досить низькою, захист Арктичного регіону залишається важливим пріоритетом для оборонної стратегії Данії. Основні цілі Копенгагена в Гренландії включають моніторинг морських територій та підтримання суверенітету. Ці аспекти управлінської діяльності координуються Об'єднаним арктичним командуванням, яке розташоване в столиці Гренландії — місті Нуук.
Арктичні патрульні кораблі, літаки, вертольоти та собачі упряжки патрульної служби SIRIUS підпорядковуються командуванню. В даний час ці ресурси залучаються для проведення пошуково-рятувальних місій, моніторингу забруднення та інспекцій рибальства, серед інших завдань. Королівський флот Данії здійснює патрулювання водних територій навколо Гренландії протягом цілого року. Збройні сили країни мають військовий контингент, розміщений на острові, зокрема на станції "Норд", яка є найпівнічнішою військовою базою у світі.
Декілька років тому данці визнали, що сучасні виклики, пов'язані з посиленням присутності Росії та таненням льодовиків, ставлять під сумнів їхнє уявлення про Арктику як стабільний і безпечний регіон.
Дональд Трамп також усвідомлює значення Гренландії в цих обставинах. Але чи призведе його бажання придбати цей острів до компромісу чи ж нового скандалу, покаже лише майбутнє.
