Згідно з демографічними даними, чисельність населення України перевищує 34 мільйони осіб станом на 25 грудня 2024 року.

Ілюстраційне зображення з публічних ресурсів.

Історичний пік був зафіксований у 1993 році, коли кількість людей досягла 52,2 мільйонів.

Яка чисельність населення України на кінець цього року? Якою була кількість жителів на момент початку повномасштабного вторгнення? І скільки людей проживало в країні в серпні 1991 року, коли було проголошено Незалежність?

На кінець 1991 року населення України складало 52 мільйони. Історичний максимум був 1993 року - 52,2 млн людей. 2014 року частина територій була окупована і на початок 2022 року в кордонах 1991 року чисельність населення складала 42 мільйони. Тобто, за 30 років чисельність населення скоротилася на 10 мільйонів.

Середня очікувана тривалість життя чоловіків 65 років, а жінок -74-75 років

Які фактори сприяють зменшенню населення?

Цей різкий спад народжуваності обумовлений історичними тенденціями, властивими практично всім країнам планети. У Європі також спостерігається, що народжуваність не покриває рівень смертності, проте цей процес розтягнутий на 50-70 років. Натомість у нас зниження народжуваності відбулося дуже швидко одразу після проголошення Незалежності, хоча це явище прямо з нею не пов'язане. Основними факторами стали економічна криза та зміна репродуктивних установок населення. Це явище є частиною глобальної тенденції.

Окрім того, чисельність населення підлягає впливу міграційних процесів. За нашими розрахунками, неврахована міграція після проведення перепису 2001 року становила від 1 до 2 мільйонів осіб. Це ті громадяни, які виїжджали на заробітки за межі країни і не повернулися назад.

Третя причина полягає в короткій тривалості життя. В Україні значна частина передчасних смертей спостерігається, особливо серед чоловіків працездатного віку. Перед початком масштабного вторгнення середня тривалість життя в Україні була на 8-10 років меншою, ніж у розвинених країнах Європи. Існує також суттєвий розрив у тривалості життя між чоловіками і жінками — близько 10 років, в той час як у європейських країнах цей показник становить лише 2-3 роки. У 2021 році середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків становила 65 років, а для жінок — 74-75 років. Це частково пов'язано з пандемією COVID-19. Раніше ці показники були приблизно 66-67 років для чоловіків та 76-77 років для жінок. Чоловіки частіше стають жертвами дорожньо-транспортних пригод, помирають від хвороб, пов’язаних із курінням та вживанням алкоголю, а також виконують небезпечнішу роботу порівняно з жінками, що і призводить до значного розриву в тривалості життя між статями.

На кінець цього року населення України складає трохи більше 34 мільйонів

Скільки людей мешкає в Україні станом на 2024 рік?

Ніхто точно не може сказати, скільки людей наразі проживає в Україні, оскільки це досить складно визначити. Статистичний облік у звичному розумінні зазнав значних змін і тепер не працює належним чином. Державна служба статистики не надає нам даних, стверджуючи, що вони ненадійні і неповні. Тож ми змушені спиратися на інформацію про міграцію, яку надають Прикордонна служба та Міністерство юстиції, що займається реєстрацією народжень і смертей у країні. Однак ці дані стосуються лише територій, контрольованих урядом. Отже, отримати абсолютно точні цифри неможливо. За приблизними підрахунками, на кінець цього року населення України становитиме трохи більше 34 мільйонів, якщо рахувати в межах кордонів 1991 року. А якщо говорити лише про підконтрольні території, то кількість населення варіює від 28 до 29 мільйонів.

Точність в межах мільйона в даний час є цілком прийнятною.

Які способи підрахунку населення є найефективнішими в сучасних умовах?

Передусім ми орієнтуємося на дані Мінюсту і Прикордонної служби щодо руху населення через кордон. Проте увесь кордон з Росією не контролюється нашою службою. Також використовуються дані мобільних операторів, Пенсійного фонду, Мінсоцполітики, Міносвіти. Там також є своя похибка. Ми розробляємо свій прогноз за демографічною методологією, а вони використовують непрямі методи. Розбіжності в результатах не дуже високі. В цілому можна сказати, що вони більш-менш співставні. Точність в межах мільйона в даний час є цілком прийнятною..

Перепис населення можна організувати через рік або два після завершення конфлікту.

Коли в Україні востаннє проводився перепис населення?

Останній і єдиний перепис населення України був проведений 5 грудня 2001 року. За рекомендаціями ООН перепис слід проводити раз на 10 років. На базі переписів населення робляться щорічні оцінки чисельності населення. Проте з плином часу точність цих оцінок втрачається. Тому 10 років вважається достатнім компромісом між втратою точності і витратами на перепис населення. Перепис населення - це найскладніша процедура в масштабах країни. Провести перепис населення організаційно складніше, ніж провести вибори. Перепис планували провести в 2011 році, потім перенесли на 2012-й. 2013 року вже навіть були надруковані бланки і підготовлений персонал, але його знову перенесли. Наступний перепис можна провести через рік-два після закінчення війни, щоб стабілізувалися міграційні потоки. Тоді доцільно проводити перепис населення.

На сто народжених в Україні припадає 286 померлих

За інформацією Міністерства юстиції, в Україні з січня по червень 2024 року зареєстровано народження 87 тисяч 655 осіб, тоді як кількість померлих склала 250 тисяч 972 людини. Це свідчить про те, що рівень народжуваності в Україні є одним з найнижчих у світі, в той час як рівень смертності перебуває на найвищій позначці. Які ваші думки щодо цієї статистики?

Ці дані стосуються території, яка перебуває під контролем. Інформація про ситуацію на непідконтрольних територіях залишається невідомою. Також незрозуміло, з якою швидкістю в Україні реєструються народження та смерті, що сталися за межами країни. Населення стикається з тривожним співвідношенням між кількістю новонароджених і померлих: на кожні 100 новонароджених припадає 286 померлих. Це вкрай невтішний показник. Однак у часи війни важко сподіватися на позитивні зміни. Ситуація є серйозною, але не безнадійною. Важливо вжити певних заходів, хоча реалізувати їх під час війни є складним завданням. Після закінчення війни Україні необхідно впроваджувати активну демографічну політику.

В Україні, в умовах війни, 100 жінок стають матерями для 90 дітей.

Чи стикаємось ми з демографічними викликами?

Кризова ситуація триває. Скорочення чисельності населення розпочалося ще в 1993 році, хоча темпи цього процесу варіюються. Висока смертність, зокрема, пов'язана з умовами війни. Щоб уникнути зменшення населення через природні фактори, потрібно, щоб сто жінок народжували 210-220 дітей. Натомість, під час війни в Україні цей показник становить лише 90 дітей на сто жінок, що є недостатнім. Для порівняння, у Південній Кореї за мирних умов 100 жінок народжують 70 дітей, а в Китаї — 100. Це свідчить про те, що рівень народжуваності в Україні під час конфлікту не відрізняється суттєво від китайського. В Італії та Японії сто жінок в середньому народжують 120 дітей. Таким чином, у багатьох країнах спостерігається перевищення смертності над народжуваністю, і ми опиняємося серед тих країн, де народжуваність є найнижчою.

В Україні була розроблена стратегія демографічного розвитку, яка, на жаль, більше акцентує увагу на міграційних аспектах, а не на народжуваності та смертності. Визначити її ефективність у контексті війни складно, але позитивно, що такий документ існує. Після завершення конфлікту необхідно створити умови для підвищення рівня народжуваності та реалізації репродуктивних прагнень населення. До початку повномасштабного вторгнення українські сім'ї здебільшого прагнули мати двох дітей, проте нині спостерігається тенденція до однодітних сімей.

Також необхідно впровадити стратегію, що сприяє збільшенню тривалості життя. Це наш цінний ресурс. Люди нині живуть довше, і, відповідно, відбувається підвищення пенсійного віку. Цей процес спостерігається в багатьох країнах. Важливо, щоб держава адаптувалася до нових умов, пов'язаних зі старінням населення. Залучення осіб похилого віку до різноманітної діяльності не обов'язково має включати повний робочий день. Після закінчення війни ми зіткнемося з великою кількістю людей з обмеженими можливостями. Тому потрібно створити соціальну інфраструктуру, що відповідає їхнім потребам, і забезпечити, щоб бізнес був готовий інтегрувати цих людей у трудову діяльність.