Між оптимізмом і розчаруванням: світогляд та принципи сучасної української молоді.
Чим займається українська молодь - це спільнота з великим потенціалом, яка є важливим джерелом оптимізму для відновлення України після закінчення нинішнього конфлікту.
Дане дослідження зосереджується на вивченні ключових політичних, економічних і соціальних цінностей, а також поглядів української молоді в умовах триваючої війни. Інформація була зібрана шляхом опитування молодих людей з різних регіонів України, використовуючи методи, що зазвичай застосовуються в психологічних дослідженнях. Результати свідчать про те, що респонденти прагнуть бачити свою країну незалежною і демократичною, рішуче засуджують корупцію та відчувають себе невід’ємною частиною національної спільноти. Проте вони висловлюють значне незадоволення сучасною економічною ситуацією і глибокий скептицизм щодо можливостей українських політиків поліпшити її. Як наслідок, ця група демонструє помітний брак довіри до інших та досить низький рівень відчуття безпеки. У цілому, незважаючи на підтримку демократичних цінностей, українська молодь відчуває глибоке розчарування від нинішніх політичних і економічних реалій, що свідчить про розрив між їхніми бажаннями та сприйняттям поточного соціально-політичного середовища.
Молодіжна категорія населення вирізняється своєю особливою енергією, оптимізмом, чутливістю до зовнішніх впливів та здатністю швидко адаптуватися до змін. Представники цієї вікової групи зазвичай виявляють більшу мобільність, менше обмежень у виборі роботи та часто прагнуть знайти нові можливості за межами країни в пошуках кращого життя. Водночас молодь володіє величезним потенціалом і виступає важливим джерелом надії на відновлення України після закінчення війни. Тому важливо зрозуміти їхні цінності та цілі для прогнозування майбутнього розвитку держави.
У даному матеріалі викладено результати загальнонаціонального дослідження, яке було проведене серед молоді (в основному студентського контингенту) у жовтні та листопаді 2024 року. Головною метою цього дослідження стало аналіз формування політичних цінностей і уявлень в Україні. Запитник охоплював різноманітні загальні параметри, які стосуються ставлення та поглядів молодого покоління в країні.
Методологія збору даних мінімізувала упередженість самовідбору відповідно до рекомендацій попередніх досліджень. Основна частина опитування проводилася під час занять у повних академічних групах шести університетів, розташованих у різних регіонах України. Додатково анкета поширювалася через провідні медіаплатформи для залучення ширшої аудиторії. Усього в опитуванні взяли участь 269 респондентів віком від 18 до 28 років (середній вік становив 19 років). Серед них 60% були жінками, а приблизно третина повідомили, що щомісячний дохід їхнього домогосподарства становить менш ніж 20 000 гривень. Переважна більшість респондентів (65%) навчалися на програмах бакалаврату, тоді як решта були студентами магістерських програм або вже завершили формальну освіту.
Зібрані результати свідчать про бажання молоді України зберігати незалежність та цілісність своєї держави (Діаграма 1). Більше 90% учасників опитування підтвердили (оцінки 5, 6 і 7), що для них має велике значення жити в незалежній країні. Аналогічно, 87,7% респондентів підкреслили важливість захисту територіальної цілісності України, тоді як 90,4% вважають важливим закріплення української мови як державної.
Рисунок 1: Наскільки важливо для Вас...
Примітка: 1 = "Абсолютно не має значення", 7 = "Максимально важливо", 4 = нейтральне або індиферентне ставлення.
До того ж, українська молодь виявляє відданість демократичним цінностям (Рисунок 2). Зокрема, 91,4% респондентів відзначили важливість жити в демократичній державі (відповіді 5, 6 і 7). Також 84,4% погодилися з тим, що громадяни мають право використовувати свій голос для впливу на ухвалення рішень як на національному, так і на місцевому рівні. Водночас ця група висловила значне незадоволення поточним станом демократії в Україні: лише 27,1% респондентів заявили про задоволеність (оцінки 5-7) наявною демократичною системою.
Изображение 2: Восприятие демократии среди молодежи
Цей рівень незадоволення, ймовірно, пов'язаний із значним масштабом корупції. Згідно з даними, 87,3% опитаних погодилися з тим, що корупція є звичайним явищем у нашій країні (див. Рисунок 3), вибираючи відповіді 1, 2 та 3. Разом із цим, молодь демонструє чітку позицію щодо неприйнятності корупційних практик: майже 90% респондентів вважають, що їй не місце в суспільстві. Проте очікування щодо здатності українських політиків ефективно боротися з корупцією залишаються переважно негативними. Більшість опитаних (88,8%) не вірять у можливість успішного подолання цього явища в Україні (див. Рисунок 5).
Схема 3: Відношення молодого покоління до корупційних явищ в Україні
Молодь також висловлює значне невдоволення поточною економічною ситуацією в країні. 78% респондентів зазначили, що вони незадоволені тим, як функціонує економіка (відповіді 1, 2 або 3). Це невдоволення особливо виражене щодо основних економічних питань (див. Рисунок 4): 81% респондентів не задоволені політикою уряду зі зменшення нерівності в доходах, 84,3% - заходами зі зменшення рівня бідності, а 73,5% висловили незадоволення зусиллями, спрямованими на забезпечення стабільної чи безпечної зайнятості. Ці питання логічно взаємопов'язані, оскільки загалом відображають слабке функціонування економіки.
Зображення 4: Який рівень вашого задоволення щодо урядових заходів, що стосуються...
Зверніть увагу: 1 = Абсолютно незадоволений/-на, 7 = Абсолютно задоволений/-на.
Ситуація ускладнюється через брак віри в те, що в Україні найближчим часом можуть відбутися істотні зміни (Див. Рисунок 5). Приблизно дві третини опитаних не вірять у здатність українських посадовців і політиків вирішувати основні соціально-економічні проблеми: 76,2% висловили недовіру щодо можливості зменшення доходної нерівності, 78,4% скептично оцінюють шанси на зниження рівня бідності, а 63,8% вважають, що уряд не зможе забезпечити стабільність зайнятості в країні.
Рисунок 5: Чи вірите Ви, що українська влада та політики можуть...
Примітка: 1= Зовсім не вірю, 7=Повністю вірю
Незважаючи на наявність песимістичних і скептичних настроїв, представники молодого покоління виявляють яскраве почуття національної ідентичності. Згідно з опитуванням, 85,9% учасників вказали на свою належність до української нації (Діаграма 6). Крім того, 78,4% респондентів відзначили свій обов'язок підтримувати співвітчизників, що свідчить про розвиток громадянських цінностей, які є характерними для українського суспільства. Однак, варто зазначити, що рівень довіри до інших залишається досить низьким: лише 29% опитаних підтвердили, що вважають можливим довіряти іншим людям (оцінки 5, 6, 7 за семибальною шкалою).
Рисунок 6: Ідентифікація, альтруїзм та соціальна довіра у молоді України
Молодь також зазначає значний негативний вплив війни на різні аспекти свого життя. Зокрема, третина респондентів повідомила, що змінила місце проживання з лютого 2022 року: 23,6% переїхали в інший регіон України, а 11,2% виїхали за межі країни. Переважна більшість респондентів визнала згубний вплив війни на їхнє психологічне благополуччя. Так, 42,8% заявили, що їхній психологічний стан суттєво або дуже суттєво погіршився через збройний конфлікт, а 32% описали цей вплив як помірний (див. Рисунок 7).
Ці психологічні труднощі тісно пов'язані з нестабільною безпековою ситуацією в нинішніх місцях проживання студентів, що є характерним для зон конфлікту (див. Рисунок 6). Лише 56,1% респондентів почуваються більш-менш у безпеці там, де наразі перебувають (відповіді 5, 6 та 7).
Зображення 7: Вплив конфлікту на молоде покоління в Україні
Отже, війна, що триває, має глибокий негативний вплив на різні аспекти життя молоді, зокрема на політичний, економічний, соціальний та психологічний виміри. Ці наслідки спричинили широке незадоволення поточним станом справ у багатьох сферах. Водночас, попри невдоволення та песимізм, молоді українці залишаються глибоко відданими збереженню демократії та територіальної цілісності України. Вони продовжують високо цінувати національну незалежність та використання української мови. Ця відданість підтримується також сильним почуттям національної ідентичності та бажанням допомагати своїм співгромадянам. Однак ці політичні та альтруїстичні прагнення не реалізуються в цілісну соціальну тканину: молодь демонструє низький рівень довіри до інших, що підриває соціальну згуртованість.
Отримані дані вказують на те, що на даному етапі війни надія та оптимізм, притаманні початковим місяцям конфлікту, поступово втрачають свою силу, втрачаючи позиції на користь зростаючого почуття незадоволення серед молодого покоління. Якщо ця динаміка збережеться у майбутньому, існує ймовірність, що багато молодих людей можуть ухвалити рішення про еміграцію, що створює серйозну загрозу для перспектив успішної віднови країни після війни.
Одночасно це загальне невдоволення може виступити як каталізатор змін, особливо серед молоді, яка переконана у своїй здатності впливати на ситуацію. Коли люди усвідомлюють, що мають можливість змінити обставини, їхнє незадоволення економічними реаліями може перетворитися на активні дії в громадському житті або вимоги до реформ. Тому важливо сприяти розвитку у молодого покоління відчуття власної сили, адже їхня впевненість у можливості змін може стати основою для істотного прогресу у вирішенні системних викликів в Україні.
Серед можливих заходів варто виділити впровадження комплексних програм громадянської освіти в навчальних закладах, які допоможуть молоді усвідомити значення активної участі в суспільному житті та нададуть їй необхідні навички для участі в демократичних процесах. Практичні проекти, такі як шкільне самоврядування, соціальні ініціативи та дебатні клуби, можуть сприяти більшій залученості молоді та глибшому усвідомленню суспільних змін. Програми, що підтримують розвиток молодіжного лідерства, здатні виявляти нові таланти та надавати їм підтримку за рахунок ресурсів, мережевих зв’язків та фінансування для реалізації ініціатив, спрямованих на потреби громади. Додатково, програми, що фокусуються на підприємництві, стажуваннях та практиках у державному управлінні або економічному розвитку, можуть відкрити молоді можливості для активного вирішення системних викликів.
Важливо також розвивати інклюзивні платформи, які підсилюють голос молоді та сприяють відкритості. Створення молодіжних рад або консультативних організацій на місцевому та національному рівнях може забезпечити молодим людям активну участь у прийнятті рішень, а використання цифрових інструментів і кампаній — заохочувати їх до активних політичних дискусій. Додатково, освітні ініціативи, спрямовані на боротьбу з корупцією, а також створення технологічних і інноваційних центрів можуть значно розширити можливості молоді для безпосереднього вирішення системних проблем.
Завдяки цим ініціативам політики мають можливість укріпити у молоді відчуття власної сили, відкриваючи перед ними перспективи стати каталізаторами змін, як в Україні, так і за її кордонами.
