Чи підготувалася Росія до можливості Третьої світової війни?
Два російських суховантажі, призначені для транспортування обладнання з Сирії, зазнали поломки в акваторії Середземного моря, причому один з них навіть затонув. Тепер російська сторона терміново розшукує заміну. Хоча ми можемо відчувати певне задоволення від цієї ситуації, є ще один важливий момент: цей незначний інцидент слугує своєрідним лакмусовим тестом для оцінки готовності Росії до потенційного конфлікту світового масштабу, яким нас лякають з усіх боків. Але ні в даний момент, ні через п’ять років, ні під керівництвом Путіна, ні його можливого наступника, країна не буде готова до збройного протистояння з НАТО.
Щоб усі зрозуміли: Росія готувалася до нинішніх військових дій протягом чотирнадцяти років, починаючи з 2008 року, коли відбулася війна в Грузії. Тому, коли хтось стверджує, що пауза в 4-5 років дозволить Росії відновити колишню потужність, це лише міф. У світлі теперішньої фінансової ситуації, відсутності необхідних технологій та невдач у виробництві літаків і суден, Росія не зможе стати рушійною силою Третьої світової війни. Єдине, чим вона може займатися, - це підривати стабільність. І, зрештою, це те, що їй вдається робити відносно успішно.
Проте не все так просто. Якщо зараз колективному заходу вдасться зламати хребет Ірану (а він виявився значно слабшим, ніж це здавалося до 2022 року), у Росії залишиться лише один воєнний союзник - КНДР. Китай і далі гратиме в свою гру, де війна і воєнні дії будуть залишатися останніми козирями, які краще не використовувати. Та й КНДР завжди грала в гру: дайте більше грошей.
Є ще один важливий аспект, який не враховується зараз: поки наша війна для росіян - це все ще не екзистенційна війна, попри всі старання пропаганди.
Ця війна, в першу чергу, зосереджена на фінансах. Третя світова війна стане конфліктом, в якому не буде місця грошам, а головну роль відіграватимуть ідеали.
Для цього необхідно глибоко трансформувати армію, що звикла отримувати прибуток від війни.
Якщо коротко, ми маємо розуміти кілька важливих моментів.
По-перше, найближчим часом не варто очікувати на Третю світову війну в тому ж форматі, що й у 1914 чи 1939 роках. Хоча нас, безсумнівно, чекають різноманітні локальні конфлікти, які мали місце і раніше, вони продовжуватимуться й у майбутньому.
По-друге, всі ті, хто зараз "топить" за швидку Третю світову, діляться, в цілому, на чотири категорії: ідіоти; ті, хто увірував, бо про це багато говорять; ті, хто ловлять інформаційну хвилю, і в ній чи то самі себе лякають чи то хайпують; і ті, хто хоче з цього отримати політичний зиск.
На жаль, ми опинилися в самому центрі цієї ситуації. Тому, обговорюючи можливі переговори в майбутньому, варто мати на увазі, що концепція Третьої світової війни, яка здається віртуальною та, на мій погляд, практично нереальною в середньостроковій перспективі, стає важливою складовою майбутніх угод (або їх відсутності) стосовно України.
По-третє, наша головна проблема в тому, що зараз у Путіна (ширше в російських еліт та великої частини росіян) виникла патологічна зацикленість на Україні, як головному компенсаторі їхнього воєнного приниження. Останні 400 років єдиним предметом для гордості росіянина була армія. А нинішня війна показує всю слабкість цієї самої армії. Росіянам потрібна хоч якась гіперкомпенсація. І тут ми виходимо за межі суто воєнних дій та маємо справу з пропагандою.
По-четверте, саме з цієї причини, крім військового аспекту, який займає провідну роль, надзвичайно важливо сьогодні акцентувати увагу на інформаційній складовій конфлікту. Це стосується як внутрішньої ситуації в нашій країні, так і дій на території супротивника.
На жаль, країни Заходу, зокрема США, свідомо відмовилися від активної участі в інформаційній боротьбі на території Росії.
Їхня надія на позитивних росіян остаточно зазнала краху в середині цього року. Це сталося на фоні двох ключових подій: по-перше, росіяни активізували свої "самовикриття", почавши просувати основний наратив, який фактично повторював американський: "Путін залишиться при владі ще надовго, і зміни можливі тільки після його смерті". По-друге, в цей же час позитивно налаштовані росіяни зрозуміли, що за рахунок ЗСУ їм не вдасться зайти до Кремля. Відтак, вони почали корегувати свою риторику, знову акцентуючи на тому, що "зміни можливі лише після Путіна".
У будь-якому випадку, ми повинні враховувати один ключовий момент: сучасні конфлікти не можуть бути виграні без інформаційної складової. І, перш за все, це стосується території супротивника.
