Роздуми напередодні Дня Перемоги

В українському суспільстві з’явилися нездорові тенденції, які можуть привести до глибшого розколу, ніж мовний, релігійний або будь-яке інше чутливе питання, що піднімалось в останні роки і вже тим більше — до початку війни на Донбасі.

Все частіше з екранів телевізорів і сторінок Інтернет-ЗМІ глядача і читача змушують вибирати: хто «крутіше» — ветерани АТО або ветерани Другої світової війни? Все частішими стають «рейди» ветеранськими організаціями, заклики позбавити їх бюджетного фінансування. Такі організації називають розсадником «совка», «агентами ФСБ», «пособниками Кремля». Провокації з боку більш молодих ветеранів АТО щодо учасників попередніх військових конфліктів супроводжуються схвальними вигуками, «лайками» в соціальних мережах, а вдарити літню людину — це вже банальність.

Не можу не висловити кілька тез з цього приводу.

По-перше, чи дійсно «активісти» і «журналісти», які свідомо їх підтримують, не розуміють, навіщо країні, яка пережила найбільші втрати у Другій світовій війні, підтримувати її жертв — ветеранів, в’язнів концтаборів, дітей війни? Пам’ять, повага, вдячність за подвиг — це лише деякі причини. Нещодавно глава спілки в’язнів і жертв нацизму Маркіян Демидов в інтерв’ю точно підмітив і ще одну причину, із якої такі організації повинні продовжувати існувати:

«Та інтенсивність, із якою неофашистські рухи в усьому світі, в тому числі в Європі і на пострадянському просторі, «підіймають голову», говорить якраз про протилежне: наша діяльність, наша просвітницька робота потрібні як ніколи»

По-друге, ніхто не заперечує заслуг воїнів АТО, які сьогодні захищають нашу батьківщину від агресора і держава всіляко намагається забезпечити їм гідну соціальну підтримку. Але чому хтось раптом вирішив, що збільшення цієї підтримки можна здійснювати за рахунок ветеранських організацій, а не, наприклад, за рахунок спортивних витрат або батьківських виплат?

По-третє, хіба не очевидним є прямий інтерес Росії в такого роду конфліктах всередині українського суспільства? Російські пропагандистські ЗМІ просто вирують від радості, коли отримують такий матеріал. Деякі наші співвітчизники ж підносять його фактично на блюдечку.

Це дискредитує воїнів АТО, активізує в російському суспільстві тригер «Дня перемоги», ставить під сумнів адекватність української влади, яка підтримує такі дії «націоналістів». Не кажучи вже про зіткнення лобами протиборчих (хоча вони ще цього не знають) сторін, як про улюблений метод російської пропаганди і зовнішньої політики.

Піддаючись на сценарій, написаний за межами країни, «псевдопатріоти» надають державі Україна велику ведмежу послугу. І тільки громадський тиск здатний приборкати їхній запал і направити енергію в «мирне творче русло».

Що можна було б зробити, аби зламати задумку кремлівських пропагандистів? Мені здається, переддень Дня пам’яті і примирення, а також Дня перемоги над нацизмом — відмінний час, аби ветерани АТО проявили ініціативу і продемонстрували свою підтримку тим нечисленним ветеранам Другої світової, які ще залишилися в живих, дітям війни та іншим жертвам нацистських переслідувань.

Адже саме так ми покажемо приклад того, як повинні ставитися до захисників Батьківщини – чи то рік, чи то сімдесят років потому – наші діти, внуки правнуки. У такий спосіб віддамо данину пам’яті тим, на чиїх кістках і сльозах будувалася наша незалежність і свобода. І дамо відсіч черговому фронту гібридної війни.

 

 

Блог К. Бондаренка в інтернет виданні «Корреспондент»

Поделиться историей

Оставьте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *